Тенітна дівчина з трьома косичками, що майорять на вітрі передової, витягувала поранених з пекла Бахмута, ризикуючи кожною секундою. Яна Рихліцька, позивний “Яра”, бойова медикиня 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Збройних Сил України, народилася 2 квітня 1993 року у Вінницькій області та трагічно загинула 3 березня 2023-го під час евакуації побратимів біля Бахмута. Лише місяць не дожила до 30-річчя, залишивши по собі легенду про “янгола бійців”. Її життя — це калейдоскоп сили, добра та відданості, від золотої медалісти шкільних років до лейтенанта на фронті.
Родина Яни переїхала до Вінниці, де вона виросла серед теплих сімейних традицій і любові до природи. Мама Олена керує аптекою, тато займається бізнесом із запчастинами для техніки, а Яна завжди була центром уваги — справедливою борцем за правду, яка поважала старших і обожнювала бабусь. Вихідні минали за допомогою родичам у селі, з довгими велопрогулянками та подарунками до свят. Подруги згадують її як ельфійку з рудим волоссям і вогнем у душі — ту, що фарбувала брата в кольори “Динамо” і мріяла про Євро-2012.
Ця енергія проявилася рано: Яна закінчила школу з золотою медаллю, легко опановувала науки та гуртки. Мрія стати прокурором привела її 2010-го до Харкова, у Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого на господарсько-правовий факультет. Там, у гуртожитку, з подругою Мариною Нагорною, вона читала фентезі до ранку, подорожувала Святогірськом і підтримувала друзів на семінарах, хоч сама засипала на ходу. “Яна — це внутрішній вогонь у ніжній оболонці”, — кажуть близькі.
Родинні корені та перші кроки
Уявіть село на Хмельниччині, де маленька Яночка бігає босоніж, допомагає бабусям і вчиться справедливості від тітки Ксенії. Переїзд до Вінниці не зламав зв’язків — родина лишилася святею. Навіть після смерті бабусі фото її хатини стояло на видному місці в кожній оселі Яни. Тітка згадує: Яна з дитинства говорила правду в очі, вчила правильно робити справи. Ця риса супроводжувала її скрізь — від шкільних дебатів до фронту.
Шкільні роки промайнули стрімко: золотий атетстат, футбол із подругами, руде волосся як символ бунтарства. Вікторія Алексєєва ділиться: ми мріяли про матчі, розмальовували все навколо. Яна створювала “маленький спільний світ” — з секретами, мріями та безкінечною енергією. Така основа сформувала характер: відповідальний, але грайливий, готовий до викликів.
- Сімейні традиції: Різдво та Великдень завжди з родичами на Вінниччині, пікніки та посиденьки.
- Любов до природи: Велопрогулянки, вихідні в селі — Яна черпала сили з землі.
- Повага до старших: Подарунки бабусям, допомога — це було нормою.
Ці цінності стали фундаментом. Після школи Яна не ваґалася — вступила на бюджет самостійно, попри поради. Перехід до дорослого життя почався з мрії про СБУ, але плоскостопість завадила. Замість розчарування — нові горизонти.
Студентські роки: юриспруденція та перші перемоги
Харків 2010-го зустрів Яну лекційними залами та гуртожитком. Господарсько-правовий факультет НЮУ став ареною для її кмітливості: фентезі ночами, семінари вдень, подорожі з подругами. Марина Нагорна малює портрет: руда ельфійка з блакитними очима, що прокидається о 4-й з книгою. Вони “прорювалися” разом, підтримуючи одна одну.
Практика в суді та райвідділку розчарувала: папери, низькі зарплати, бюрократія. Яна виконувала завдання за дні замість тижнів, оптимізувала таблиці, але система не цінувала. Короткий досвід у органі юстиції — і шлях до IT. Університет закінчила 2015-го, кандидаткою майстра спорту з боротьби. Ці роки закаленіли характер: від суконь на підборах до кросівок на змаганнях.
- 2010: Вступ до НЮУ, гуртожиток, фентезі-марафони.
- 2012-2014: Практики, розчарування в юстиції.
- 2015: Диплом, перехід до нової кар’єри.
Та спорт додав перцю: самбо, дзюдо — призові місця, представлення університету. Подруги хвилювалися: “Перемогла?” — “Так!” Це питання стало ритуалом.
Спорт як стиль життя: від самбо до капоейри
Яна не просто тренувалася — вона жила спортом. Кандидат майстра з самбо та дзюдо, призові на турнірах, а згодом кінний спорт і верхові — інструкторка, що любила коней як друзів. На останньому курсі — капоейра: разом з Ігорем Ющишиним заснувала академію в Харкові. Стіни розмальовувала східним живописом, їздила на семінари до Польщі, Німеччини, Бразилії за місяць до вторгнення.
Подруга Олена Колцун сміється: після травми на тренуванні — ще більше ентузіазму. Ризик, грайливість, спільнота — Яна будувала мости. Любов до тварин перепліталася: п’ять котів удома, порятунок тайця з дощем у лісі. Вона дивилася на світ як на арену, де кожен бій — за справедливість.
Цікаві факти про Яну Рихліцьку
- Засновниця харківської академії капоейри, поїздка до Бразилії — батьківщини танцю-бою — у лютому 2022-го.
- Інструкторка верхової їзди, що плела ловці снів і грала в настолки вечорами.
- Вивчала англійську, португальську, польську — для подорожей і спілкування.
- П’ять котів удома, всі — врятовані; мріяла про байк і довгі велопрогулянки.
- Розмальовувала стіни академії та фарбувала волосся рудим — символ внутрішнього вогню.
Ці штрихи роблять Яру живою: не просто героїнею, а дівчиною з мріями, що палахкотіли яскравіше за снаряди.
Спорт навчив витримці, яка згодом врятувала десятки життів.
Кар’єра в IT: рекрутер з душею
Від юстиції до IT — стрибок, що змінив усе. Спочатку кол-центр, потім KenazSoft як HR Manager, школа рекрутингу в ITHunt. З 2017-го в Akvelon: від trainee до Senior Technical Recruiter та Team Lead. Вікторія Посохова, HR Director: “Потенціал видно одразу, надійна, ефективна”. Яна не гнала кількість — обирала ідеальних кандидатів, як хедхантер, чесно розповідала про вакансії.
Колеги обожнювали: букети жасмину на столі, воркшопи, підтримка. Тетяна Пєнкіна: “Не начальник, а опора”. Кандидати йшли до неї: “Легко, невимушено”. Понад п’ять років у Akvelon — команда росла завдяки Яні. Вона оптимізувала процеси, жартувала над складними завданнями, робила неможливе реальним.
| Період | Роль | Компанія | Досягнення |
|---|---|---|---|
| 2015-2016 | Практика/помічниця | Суд, юстиція | Оптимізація завдань |
| 2016-2017 | HR Manager | KenazSoft, ITHunt | Школа рекрутингу |
| 2017-2022 | Recruiter → Team Lead | Akvelon | Ефективний підбір, команда |
Дані з dou.ua та nlu.edu.ua. Яна будувала людей, як мости — міцно, з душею.
Від волонтерки до фронту: поклик серця
24 лютого 2022-го світ перевернувся. Яна не виїхала — почала волонтерити: допомога цивільним, військовим. “Мамо, у мене там гинуть друзі, я по-іншому не можу”, — сказала Олені. Травень: курси тактичної медицини, вступ до ЗСУ. Лейтенант, медик “Холодного Яру”. Стабілізаційний пункт Бахмута — пекло, де кожна хвилина на рахунку.
Вона вчилася швидко, рятувала десятки — бійці, цивільні. Побратими: “Дівчинка з косичками” з сонячним позивним. Фотографії лютого 2023-го фіксують її за роботою: аптечка, посмішка серед руїн.
На передовій: ангел у пеклі Бахмута
Бахмут — м’ясорубка. Яра евакуювала під вогнем, стабілізувала, жартувала, щоб підняти дух. “Поки ми спимо, хтось помирає за нас”, — писали після загибелі. Вона горіла справою: десятки врятованих, нічні чергування, ризик щодня. Товариші з бригади згадують її світло — те, що розганяло темряву окопів.
- Рятувала під снарядами, не вагаючись.
- Підтримувала мораль: посмішка, жарт, косички як символ.
- Вчила новачків: ефективність з IT у медицині.
Її служба — приклад: від цивільного життя до героїзму за місяці.
Останній бій: трагедія під Бахмутом
3 березня 2023-го: евакуація поранених. Російський снаряд влучає в авто. Яра гине миттєво, виконуючи обов’язок. Місяць до дня народження, тиждень до похорону на Алеї Героїв у Вінниці. Родина, коханий, друзі в шоці. radiosvoboda.org описує: “Вона не втекла, обрала бій”.
Нагороди та вшанування
7 квітня 2023-го — Орден Богдана Хмельницького III ступеня посмертно. За мужність, самовідданість. uk.wikipedia.org фіксує: лицар ордена. У 2025-му armyinform.com.ua згадує як захисницю. Меморіали, статті — Яра в пам’яті.
| Нагорода | Дата | За що |
|---|---|---|
| Орден Богдана Хмельницького III ст. | 7.04.2023 (посмертно) | Мужність на фронті |
Дані з uk.wikipedia.org.
Спадщина Яри: жива пам’ять
У 2025-2026 роках спогади множаться: Instagram, DOU, меморіали. Подруги діляться: Яна вчила жити повно, боротися. Її коти, малюнки, історії — у серцях. Бійці “Холодного Яру” несуть її світло. Вона нагадує: звичайна дівчина стає легендою, коли обирає країну. Родина тримається: мама Олена говорить про гордість. Яра з косичками — вічна, як вітер над Бахмутом, що несе її посмішку вперед.