Підполковник Олег Тягнибок, незмінний голова ВО “Свобода”, стоїть на передовій у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади “Дике поле”. Командир батальйону безпілотних систем веде бої на Запорізькому напрямку, де гул дронів змішується з відлунням артилерії. Станом на лютий 2026 року його пости в соцмережах і новини підтверджують: Тягнибок не в Києві за трибуною, а серед бійців, які тримають лінію оборони проти російських атак.
Цей перехід від парламентських баталій до реальних окопів став для нього природним, адже націоналізм Тягнибока завжди пахнув порохом боротьби. Його батальйон БпС — це очі бригади, де кожен запуск FPV-дрона може перевернути хід бою. А слідом за батьком на фронт пішов син Гордій, створивши родинну сагу стійкості посеред хаосу війни.
Така трансформація не випадкова. Олег Тягнибок, львів’янин з медичним дипломум у кишені, роками кусив локті від безсилля політики. Тепер, у 57 років, він надихає тисячі, показуючи, що лідерство — це не посади, а дії під вогнем.
Ранні роки: львівський хлопець з родини медиків і патріотів
Львів 1968-го — місто, де народився Олег Ярославович Тягнибок 7 листопада, у родині, просякнутій духом Галичини. Батько, Ярослав Васильович, майстер спорту СРСР з боксу й кандидат медичних наук, лікував збірну Союзу, а мати Богдана Артемівна працювала медиком. Нащадок священницької династії Цегельських по матері, Олег ріс у атмосфері, де віра й національна гордість йшли пліч-о-пліч.
Школа №8 у Львові, де він блискуче скінчив 1985-го, стала стартом. Потім — Львівський медичний інститут, лікфак, спеціальність хірург. Та радянська армія перервала навчання: з 1987 по 1989-й єфрейтор Тягнибок служив, поновився й закінчив виш 1993-го. Паралельно — юридичний факультет ЛНУ ім. Франка, диплом юриста 1999-го. Медична кар’єра? Коротка: санітар, медбрат, інтерн у львівських лікарнях до 1996-го. Серце тягнуло до політики.
Молодший брат Андрій теж нардеп, дружина Ольга — епідеміолог. Троє дітей: доньки Ярина-Марія (1992) і Дарина-Богдана (1995), син Гордій (1997). Греко-католицька родина, де церква — не декор, а основа. Ця сім’я стала опорою, коли 2022-го війна розірвала звичне життя.
Політичний злет: від СНПУ до прориву “Свободи” у 2012-му
Ще школярем, 1982-го, Олег спалював комсомольський квиток — перші іскри бунту. 1990-ті: Студентське братство, голодування в Києві за незалежність. З 1991-го — Соціал-Національна партія України (СНПУ), з 2004-го — ВО “Свобода”. Уповноважений, голова львівської, київської орг, нардеп III (1998–2002) і IV (2002) скликань.
2004-й — перелом: X з’їзд СНПУ обирає його головою “Свободи”. Гасла “Свобода — єдина сила українців!” оживають. 2006-й: партія бере місця в радах, Тягнибок — у Львівській облраді. 2007-й: марші проти “антиукраїнських законів”. 2009-й: президентська кампанія, 1,43% — 8-е місце.
Тріумф 2012-го: 10,44% голосів, 37 мандатів у Раді VII скликання. Тягнибок — голова фракції, “Людина року” від “Корреспондента”. Партія штурмує Майдан 2013-го: Олег на барикадах, 18–20 лютого на передовій. Програма 2014-го: Україна як ядерна сила Європи, смертна кара за зраду, деколонізація.
- Ключові перемоги “Свободи”: перші 10% на парламентських виборах за 20 років незалежності.
- Локальний успіх: фракції в 8 облрадах, 9 міськрадах 2010-го.
- Переобрання голови: 2015, 2017, 2020 — незмінний лідер.
Після списку йшли падіння: 2014-й президентські — слабко, 2019-й — бар’єр не подолали. Але база залишилася, як коріння дуба в Карпатах.
Скандали, що загартували: Яворина і звинувачення в ксенофобії
Гора Яворина 2004-го: промова “Москалі й жидва” коштувала виключення з “Нашої України”. Генпрокурор Москаль порушив справу, але Тягнибок виграв 9 судів — експертиза Ірини Фаріон підтвердила: ніяких образ. 2005-й: лист до Ющенка про “єврейське збагачення” під Кучмою, підписаний 100+.
Росіяни 2014-го “засудили” його за Чечню — абсурд, бо Тягнибок не з УНА-УНСО. Ці бурі лише загартували образ борця, який не схиляє голову. Сьогодні вони здаються далекими, як ехо минулих трибун.
Велика війна: від політики до батальйону БпС
24 лютого 2022-го — поворот. Тягнибок призупиняє партійну агітацію, закликає “свободівців” на фронт. Сам мобілізується добровольцем. Спочатку волонтерський центр “Легіон Свободи” в Києві, фонд “Завжди надія”. Потім — 128-а бригада “Дике поле”.
2023-й: заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення (МПЗ). 2025-й: підполковник, командир батальйону безпілотних систем. Дрони — його стихія: розвідка, удари, корекція вогню. Бригада “Дике поле” — елітна, штурмова, на найгарячіших ділянках.
Напрямок? Запорізький, як видають пости: колядки з отцем Володимиром на фронті, дяка волонтерам. “Ми на своїй Богом даній землі”, — пише він, мотивуючи бійців.
| Рік | Посада в ЗСУ | Подія |
|---|---|---|
| 2022 | Доброволець | Вступ до 128-ї бригади |
| 2023 | Заступник з МПЗ | Мотивація бійців |
| 2025 | Підполковник, комбат БпС | Командування дронами (uk.wikipedia.org) |
Таблиця ілюструє еволюцію: від мотиватора до техно-комбата. Джерела: uk.wikipedia.org, telegraf.com.ua. Батальйон набирає пілотів-дронерів — креативних, сміливих.
Родинний фронт: Гордій Тягнибок у Нацгвардії
Син Гордій, 1997 р.н., не відстав. Старший лейтенант НГУ, батальйон “Сила Свободи” 4-ї бригади “Рубіж”. Травень 2024-го: поранення на Бахмуті, евакуація через Слов’янськ у Дніпро. Одужав — назад на фронт. Листопад 2025-го: медаль “За військову службу Україні”.
Батько пише: “Гордій дослужився, тримається”. Фото разом — символ єдності. Доньки тримають тил, дружина Ольга — скеля. Така родина множить силу нації.
Цікаві факти про Олега Тягнибока та його службу
- Прототип мультперсонажа в “Казковій Русі” — сатира на його образ націоналіста.
- Нагороди: Орден Володимира Великого III ст., “Хрест Військова честь” (2024), Медаль “За жертовність”.
- Дрони батальйону: за постами, тисячі вильотів, ключ до перемог на Запоріжжі.
- Волонтерство: “Легіон Свободи” зібрав мільйони на ЗСУ з 2022-го.
- Менше слів, більше дій: з 2022-го партія фокус на фронті, без агітації.
Ці перлини показують багатогранність: від трибуни до пульта дрона.
Голос з передової: соцмережі Тягнибока як фронтовий щоденник
Facebook (oleh.tyahnybok) — 104 тис. лайків, Instagram (tiahnybok) — пости з окопів. Грудень 2025-го: колядки на Запоріжжі. Лютий 2026-го: дяка волонтерам, рекрутинг до БпС. “Залиш сумніви на землі! Лети з нами!” — заклик до дронерів.
- Фото з побратимами: бритоголовий, суворий погляд, форма — як у кіно про героїв.
- Відеоінтерв’ю: комбат розповідає про батальйон, повна версія — хіт у YouTube.
- Мотивація: “Москва впаде!” — слоган бригади.
Ці пости — не піар, а реальний пульс війни. Тягнибок мотивує, дякує, кличе. Його сторінки — маяк для тих, хто вагається.
Олег Тягнибок де зараз? Там, де гримить бій, де дрони ріжуть небо, а воля до перемоги сильніша за страх. Його історія — про те, як лідер стає воїном, а партія — легіоном. Фронт тримається на таких, і розмова про нього тільки починається.