У мальовничих краях Хмельницької області, де золоті лани соломи колихаються на вітрі, народилася унікальна теплоелектростанція потужністю 45 МВт. Ця біо-ТЕС у Кам’янці-Подільському не просто генерує електрику й тепло – вона перетворює сільськогосподарські відходи на енергію, рятуючи тисячі домівок від залежності від імпортного газу. Запущена влітку 2018 року, станція вже замістила мільйони кубометрів блакитного палива, демонструючи, як локальні ресурси можуть стати основою енергонезалежності.
Її турбіни з модулем ORC гудуть тихо, але впевнено, виробляючи 1,8 МВт електроенергії з тепла відходів кукурудзи, соняшнику й тріски. Два газові котли по 12 МВт доповнюють систему в холодні періоди, забезпечуючи стабільність. Для 22 тисяч кам’янчан це означає теплі батареї взимку й надлишок струму в мережу – справжній прорив для регіону, де традиційно домінували застарілі газові котельні.
Хмельницька ТЕС вирізняється комбінованим циклом: твердопаливні котли годують турбіну, а надлишкове тепло йде на опалення міста. Це не просто станція – це модель майбутнього, де екологія й економіка йдуть пліч-о-пліч, зменшуючи викиди CO2 і заощаджуючи бюджетам мільйони гривень щороку.
Історія народження: від ідеї до першого гудіння турбін
Все почалося в 2014 році, коли Кам’янець-Подільський вирішив розірвати ланцюги газової залежності. Реконструкція котелень КП «Міськтепловоденергія» запустила ланцюгову реакцію: чотири нові котельні на агропелетах і трісці замінили газові аналоги. Проект біо-ТЕС стартував у 2015-му за підтримки Світового банку – кредитні кошти дозволили інвестувати в передові технології.
Будівництво йшло стрімко: до 2018-го встановили унікальну турбіну з ORC-модулем – третя в Європі, п’ята у світі. 3 липня того року станція запрацювала, ставши першою такою в Україні. Голова Хмельницької ОДА Михайло Загородний назвав її прикладом для наслідування, а гендиректор енергохолдингу «Крігер» Леонід Крігер підкреслив роль біопалива як стратегічного ресурсу.
За перші роки ТЕС зменшила газоспоживання на 5,2 млн кубометрів лише в 2016-2017, а загалом – на 15,5 млн кубометрів, або 65%. Це еквівалентно 115 млн грн економії. Розвиток не зупинився: регіон перейшов на альтернативи, роблячи Хмельниччину піонером декарбонізації.
Технологічні дива: як працює серце станції
Серце Хмельницької ТЕС – два твердопаливних котли, що спалюють солому, кукурудзяні початки, соняшникову лушпиння й тріску. Тепло передається турбіні ORC, яка генерує електрику без високого тиску пари – органічна рідина википає при нижчих температурах, роблячи процес ефективним і безпечним. Газові котли активуються при -10°C, забезпечуючи піковий резерв.
Загальна теплова потужність – 45 МВт, електрична – близько 5-7 МВт залежно від навантаження. Система когенерації (CHP) досягає ККД 90%, проти 30-40% на старих ТЕС. Автоматизація контролює горіння, мінімізуючи викиди: фільтри уловлюють пил, а зола йде на добрива.
Порівняйте з класичними ТЕС: тут немає вугільних пилюг чи газових монополій. Біопаливо – локальне, дешеве, відновлюване. У 2026 році така модель актуальна як ніколи, коли війна зруйнувала 50% енергомісткостей.
| Параметр | Хмельницька біо-ТЕС | Типова газова ТЕС |
|---|---|---|
| Потужність електро (МВт) | 1,8 (ORC) + резерв | 20-100 |
| Паливо | Біомаса + газ резерв | Природний газ |
| ККД (%) | До 90 | 35-50 |
| Газозаміщення (млн м³/рік) | 8,4 | 0 |
Дані з km-oblrada.gov.ua. Таблиця ілюструє переваги: екологічність і автономність роблять біо-ТЕС ідеальною для децентралізації.
Екологічний слід: чиста енергія з ланів
Біопаливо – це не просто паливо, а цикл природи: відходи агробізнесу горять чисто, не накопичуючи метан на полях. ТЕС скоротила викиди на тисячі тонн CO2 щороку, відповідаючи європейським стандартам. Фільтри третього покоління уловлюють 99% пилу, а низькотемпературний ORC мінімізує NOx.
У регіоні, де Хмельницька АЕС генерує гігавати, біо-ТЕС доповнює її розподіленою генерацією. Станом на 2026, з урахуванням атак на енергосистему, такі станції – рятівний круг: децентралізовані, стійкі до пошкоджень. Вони інтегруються в “зелені” аукціони, отримуючи тарифи за ВДЕ.
Гумор у тому, що солома, яку селяни палити не можуть, тепер світить місту – поетична справедливість для подільських полів.
Сучасний стан на 2026: стійкість у часи викликів
Вісім років роботи – і ТЕС стоїть міцно. За даними регіональних звітів, вона продовжує годувати мережу надлишком електрики, попри енергокризу 2022-2026. Війна змусила оптимізувати: більше біомаси, менше газу. У Хмельницькій ОВА планують розширити подібні проекти – 8 міні-ТЕЦ у області за USAID.
У Хмельницькому місті 19 когенераційних установок на 8,3 МВт генерують тепло й струм для котелень. Вони автономні, з газовими двигунами, що дають 30-40% електрики від тепла. Разом з біо-ТЕС це створює мережу “розумної” енергетики, де місто не тремтить від бл blackout’ів.
У 2025-му запустили ще 4 міні-ТЕЦ, доводячи тренд: від централізованих гігантів до локальних героїв.
Аналіз трендів: біоенергетика як порятунок України
Тренд 1: Децентралізація. З 15 ГВт втрачених ТЕС, біо- та міні-ТЕЦ покривають 5-10% дефіциту локально.
- Зростання на 30% з 2022-го: біомаса – 2 ГВт потенціалу.
- Імпорт газу впав на 40%, біопаливо компенсує.
Тренд 2: “Зелені” інвестиції. USAID, Світовий банк вкладають у CHP – ROI 5-7 років.
Тренд 3: Гібридизація з ВДЕ. ТЕС + сонце/вітер = стабільність 24/7.
У 2026-му Хмельниччина лідер: 20+ установок, план на 50 МВт нових.
Економічний імпульс: робочі місця й бюджетний буст
ТЕС створила десятки вакансій: оператори, логісти біомаси, інженери ORC. Локальні фермери постачають відходи – новий ринок на мільйони тонн соломи. Місто заощадило 115 млн грн на газі, перенаправивши на інфраструктуру.
На областьній рівні: олійноекстракційний завод з ТЕС на лушпинні соняшнику (2023) додає 10+ МВт. Разом це стимулює агросектор, роблячи Поділля енерговиробником. У 2026, з тарифами 0,12 грн/кВт·год за ВДЕ, рентабельність сягає 20%.
- Збір біомаси: контракти з 100+ господарствами.
- Логістика: 50 тис. тонн/рік, 200 вантажівок.
- Експорт надлишку: 20% електрики в ОЕС України.
Цей ланцюг множить ВВП регіону на 1-2%, доводячи: енергетика – двигун економіки.
Порівняння з гігантами: ніша біо-ТЕС у українській енергетиці
Поруч з Хмельницькою АЕС (2000 МВт атомної) біо-ТЕС здається крихіткою, але її роль – маневрена. АЕС базова, ТЕС гнучка для піків. У порівнянні з великими ТЕС (Криворізька 2820 МВт), локальні виграють екологією й швидкістю розгону.
У 2026 Україна має ~15 ТЕС на 30 ГВт, але лише 40% працюють повноцінно. Біо-сегмент росте: від 0,5 ГВт до 2 ГВт прогнозовано. Хмельницька модель копіюється – у Тернополі, Вінниці аналогічні проекти.
Ви не повірите, але солом’яна ТЕС ефективніша за вугільну в плані ККД і CO2 – науковий факт з досліджень Міненерго.
Майбутнє: розширення й виклики
Плани амбітні: модернізація ORC до 3 МВт, інтеграція сонячних панелей на дахах. З USAID – 8 нових міні-ТЕЦ по області, до 20 МВт. Виклики? Логістика біомаси в дощ, але сушарки вирішують. Війна навчила стійкості: резервні генератори, підземні бункери.
Уявіть подільські лани, що живлять не лише хлібом, а й світлом усю країну. Хмельницька ТЕС – піонер цього зсуву, де локальне стає національним.
Регіон еволюціонує: від залежності до лідерства в біоенергетиці, з ентузіазмом дивлячись у завтра.
Ключовий факт: За даними ye.ua, у Хмельницькому 19 міні-ТЕЦ на 8,3 МВт – мережа, що тримає тепло в 100 тис. домівок.