У корпоративному світі України існують зв’язки, які не завжди видно на перший погляд, але вони здатні суттєво впливати на рішення, угоди та долю компаній. Афілійовані особи — це саме ті нитки, що з’єднують людей і юридичні особи через контроль, частки власності чи сімейні стосунки. Розуміння цих зв’язків стає критично важливим як для власників невеликих ТОВ, так і для менеджменту великих акціонерних товариств, учасників державних закупівель чи банківських установ.
Простими словами, афілійовані особи — це ті, хто може прямо чи опосередковано «тягнути за важелі» чужої господарської діяльності. Одна компанія контролює іншу, директор укладає угоду з фірмою рідного брата, акціонер з великим пакетом голосує за вигідні для себе умови — усе це приклади афілійованості. Законодавство не просто фіксує ці зв’язки, а й встановлює спеціальні правила, щоб запобігти зловживанням, конфліктам інтересів та порушенню прав інших учасників ринку.
Визначення афілійованих осіб закріплене у статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства». Воно охоплює три основні групи: юридичні особи, де одна здійснює контроль над іншою або обидві перебувають під контролем третьої; члени сім’ї фізичної особи (чоловік або дружина, батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, брати, сестри, діти та їхні чоловіки чи дружини); фізичну особу разом із членами її сім’ї та юридичну особу, якщо перша та/або члени сім’ї здійснюють контроль над цією юридичною особою. Це базове, але не вичерпне трактування, яке використовується в багатьох сферах.
Контроль тут розуміється не просто як формальна більшість голосів. Згідно з Законом України «Про захист економічної конкуренції», це можливість чинити вирішальний вплив на господарську діяльність — через володіння активами, право визначати склад органів управління, укладення договорів з обов’язковими вказівками чи навіть через заміщення ключових посад в кількох компаніях одночасно. Такий підхід дозволяє враховувати не лише пряму власність, а й складні ланцюжки опосередкованого контролю, коли одна особа впливає на іншу через низку дочірніх структур.
Для початківців важливо зрозуміти: афілійованість — це не злочин і не щось негативне саме по собі. Це об’єктивна реальність бізнесу, де люди та компанії пов’язані природним чином. Проблеми виникають тоді, коли такі зв’язки приховують або використовують для отримання необґрунтованих переваг. Наприклад, коли директор ТОВ продає майно компанії за заниженою ціною фірмі своєї дружини, або коли дві афілійовані компанії беруть участь у тендері, імітуючи конкуренцію.
У акціонерних товариствах правила щодо афілійованих осіб особливо жорсткі. Тут вони впливають на розкриття інформації про великих акціонерів, на процедуру вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю. Якщо угода укладається з афілійованою особою посадової особи чи акціонера, який володіє 25% і більше голосів (разом зі своїми афілійованими), потрібне спеціальне схвалення — зазвичай наглядовою радою або загальними зборами без участі заінтересованої сторони. Порушення процедури може призвести до визнання правочину недійсним за позовом акціонера чи самого товариства.
Товариства з обмеженою відповідальністю теж не залишаються осторонь. Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відсилає до того самого визначення афілійованих осіб. Директор ТОВ зобов’язаний повідомляти товариство про свої афілійовані зв’язки та зміни в їхньому складі протягом п’яти днів. Якщо статут передбачає особливий порядок погодження правочинів із заінтересованістю, його потрібно дотримуватися. Навіть без такого положення в статуті діє загальна норма Цивільного кодексу: учасник не голосує на зборах з питань правочину, в якому він заінтересований.
У сфері державних закупівель поняття афілійованості та пов’язаності осіб набуває особливого звучання. Закон «Про публічні закупівлі» оперує терміном «пов’язані особи» з власними ознаками — спільний контроль, сімейні зв’язки, спільні власники істотної участі. Афілійовані підприємства замовника в окремих сферах господарювання можуть отримувати переваги у вигляді виключення з-під дії закону при закупівлях для власних потреб. Водночас для учасників торгів афілійованість може стати підставою для відмови в участі або визнання змови, якщо компанії з спільним контролем штучно створюють видимість конкуренції.
Банківська сфера додає ще один шар регулювання. Тут афілійовані та пов’язані особи враховуються при встановленні лімітів на операції з пов’язаними особами, при розкритті інформації та при здійсненні нагляду з боку Національного банку. Надмірна концентрація ризиків на афілійованих структурах може призвести до застосування заходів впливу — від штрафів до вимог щодо докапіталізації.
Цікаво порівняти афілійованих осіб з пов’язаними та асоційованими. Пов’язані особи в податковому законодавстві та трансфертному ціноутворенні часто визначаються через відсоткові пороги участі (зокрема 20% або більше) та ширший перелік сімейних зв’язків. Асоційовані підприємства в обліку — це ті, на які інвестор має значний вплив, але не контроль. Академічні дослідження 2025 року неодноразово наголошують на потребі уніфікації цих понять у Господарському кодексі України, щоб уникнути плутанини та прогалин у правозастосуванні.
| Контекст | Ключові ознаки афілійованості | Специфічні вимоги |
|---|---|---|
| Акціонерні товариства | Контроль, члени сім’ї за чітким переліком, фізособа + сім’я, що контролюють юрособу | Розкриття, особливий порядок правочинів із заінтересованістю, схвалення наглядовою радою або зборами |
| ТОВ / ТДВ | Те саме визначення, фокус на директорі та учасниках | Повідомлення про зміни протягом 5 днів, опціональний порядок у статуті |
| Державні закупівлі | Пов’язані особи (контроль, сім’я, спільні власники), афілійовані підприємства замовника | Запобігання змові, винятки для власних афілійованих підприємств у секторальних закупівлях |
| Банківська діяльність | Пов’язані та афілійовані особи з урахуванням пруденційних вимог | Ліміти операцій, розкриття, нагляд НБУ |
Практичні кейси показують, як теорія перетворюється на реальні наслідки.
Практичні кейси: коли афілійованість стає викликом
Кейс перший. Директор ТОВ «Альфа» уклав договір поставки обладнання на 4,2 млн грн з компанією, де 60% належало його братові. У статуті ТОВ було передбачено обов’язкове погодження таких правочинів наглядовою радою. Директор цього не зробив. Через півроку один з учасників ТОВ оскаржив угоду в суді. Суд визнав правочин недійсним, зобов’язав повернути майно та стягнув збитки. Директора притягли до відповідальності за порушення обов’язків. Цей приклад ілюструє, чому навіть «сімейні» угоди потребують прозорості. Кейс другий. Дві компанії — «Бета» та «Гамма» — подали заявки на участь у тендері на ремонт доріг. Формально вони були незалежними, але обидві контролювала одна фізична особа через ланцюжок з трьох юридичних осіб. Замовник виявив афілійованість за допомогою перевірки бенефіціарів у відкритих реєстрах. Обидві заявки відхилили з посиланням на ознаки змови. Антимонопольний комітет оштрафував компанії за порушення законодавства про захист конкуренції. Кейс показує, наскільки ретельно перевіряють ланцюжки контролю в публічних закупівлях. Кейс третій. У публічному акціонерному товаристві наглядова рада схвалила продаж великого пакету акцій дочірньої компанії афілійованій структурі одного з членів правління. Міноритарні акціонери оскаржили рішення, посилаючись на відсутність незалежної оцінки та порушення процедури правочину із заінтересованістю. Суд частково задовольнив позов, зобов’язав провести незалежну оцінку та призупинив виконання угоди. Цей випадок підкреслює роль незалежного нагляду та захисту прав меншості в компаніях з розпорошеним акціонерним капіталом.
Як перевірити афілійовані зв’язки на практиці? Сучасні інструменти значно спрощують завдання. Платформи на кшталт YouControl чи Clarity Project дозволяють за лічені хвилини побачити структуру власності, бенефіціарів, пов’язані компанії та навіть сімейні зв’язки через декларації посадовців. Варто аналізувати не лише прямі частки, а й ланцюжки контролю — через дочірні та залежні підприємства. У договорах і протоколах зборів часто приховуються вказівки на спільне управління чи обов’язкові вказівки. Для глибокої перевірки корисно залучати юристів, які вміють працювати з даними з Єдиного державного реєстру та реєстрів бенефіціарних власників.
Ігнорування правил щодо афілійованих осіб тягне за собою серйозні ризики. Недійсність угод, штрафи від Антимонопольного комітету чи Національної комісії з цінних паперів, особиста відповідальність посадових осіб, репутаційні втрати та навіть кримінальні провадження у випадках особливо великих зловживань. У той же час правильне управління цими зв’язками — через прозоре розкриття, незалежну оцінку та чіткі процедури — стає конкурентною перевагою. Інвестори та партнери більше довіряють компаніям, де корпоративне управління працює не на папері, а на практиці.
Законодавство продовжує еволюціонувати. Дискусії про уніфікацію понять афілійованих, пов’язаних та асоційованих осіб тривають, і найближчими роками можливі зміни в Господарському кодексі чи спеціальних законах. Для бізнесу це означає необхідність постійно моніторити оновлення та адаптувати внутрішні політики. Той, хто вміє бачити невидимі зв’язки та правильно ними керувати, отримує не лише захист від ризиків, а й міцніший фундамент для зростання.