У 2026 році в Україні немає єдиного публічного сервісу, де звичайна людина одним кліком могла б побачити повний список усіх своїх або чужих банківських рахунків. Банківська таємниця захищає ці дані, і доступ до них регулюється суворими правилами. Для себе найпростіше — перевіряти кожен банк окремо через додатки чи запити. Для інших людей інформація відкривається лише за наявності законних підстав: спадщини, стягнення боргів чи офіційних процедур через податкову, нотаріуса чи виконавчу службу.
Коротка відповідь звучить так: якщо йдеться про власні рахунки — починайте з мобільних додатків банків і запитів довідок. Якщо потрібно дізнатися про рахунки іншої людини — звертайтеся до нотаріуса (у разі спадщини), приватного чи державного виконавця (при боргах) або податкової служби (у визначених законом випадках). Єдиний реєстр рахунків фізичних осіб, над яким працюють Мінфін та ДПС, ще перебуває на етапі впровадження і поки не дає громадянам вільного доступу до повної картини.
Ця ситуація часто виникає несподівано. Родина після втрати близької людини стикається з необхідністю знайти всі активи для оформлення спадщини. Або людина, яка має борги, дізнається, що виконавці вже знають про її рахунки в кількох банках. Або посадовець готується до щорічної декларації і мусить зібрати відомості про всі фінансові установи. У кожному випадку шлях різний, і розуміння цих шляхів економить час, нерви та гроші.
Чому немає єдиного простого способу
Банківська таємниця в Україні — це не просто формальність. Закон «Про банки і банківську діяльність» та Податковий кодекс чітко визначають, хто і за яких умов може отримати інформацію про рахунки. Звичайний громадянин не може просто зателефонувати до банку і запитати: «А чи є в Івана Івановича рахунок у вас?». Банк відмовить, і це правильно — інакше будь-хто міг би дізнаватися про чужі фінанси.
Станом на 2026 рік триває робота над створенням Єдиного реєстру рахунків фізичних і юридичних осіб та індивідуальних банківських сейфів. Реєстр планують зробити єдиною державною інформаційною системою, де зберігатиметься інформація про те, в якому банку і коли відкрито рахунок або сейф. Адміністратором, за останніми пропозиціями уряду, має стати Міністерство фінансів. Проте навіть після запуску реєстр насамперед слугуватиме державним органам — податковій, виконавцям, антикорупційним структурам. Для пересічних громадян доступ до власних даних через «Дію» чи електронний кабінет обіцяють у майбутньому, але наразі це ще не повноцінно працює.
Тому сьогодні доводиться комбінувати кілька способів. Кожен з них має свої нюанси, строки та вимоги до документів.
Як перевірити власні рахунки
Найпростіший і найшвидший шлях — зайти в мобільний додаток або інтернет-банкінг кожного банку, де ви коли-небудь відкривали рахунок. Більшість сучасних банків показують список усіх активних продуктів: поточні рахунки, депозити, кредитні картки. Якщо рахунок давно не використовувався, він може не відображатися одразу — тоді варто подати запит на довідку про відкриті рахунки.
Довідку можна замовити:
- онлайн через чат або особистий кабінет (багато банків надають її безкоштовно або за невелику плату);
- особисто у відділенні з паспортом;
- поштою з нотаріально засвідченою заявою.
Зазвичай у довідці вказують номер рахунку (IBAN), дату відкриття, статус (активний/закритий) та іноді залишок. Це офіційний документ, який можна використовувати для декларацій, суду чи нотаріуса.
Для фізичних осіб-підприємців та самозайнятих є додатковий зручний інструмент. У приватній частині Електронного кабінету платника податків у розділі «Облікові дані платника» відображаються всі рахунки, зареєстровані в податковій. Це зручно, бо ФОП часто відкривають рахунки саме для бізнесу, і податкова веде їх облік.
Якщо рахунків багато і ви втратили список банків, почніть з найбільших: ПриватБанк, monobank, Ощадбанк, ПУМБ, Райффайзен, Укргазбанк. Більшість людей тримають основні рахунки саме там. Додатково перевірте банки, де колись брали кредит або відкривали депозит — навіть після погашення рахунок міг залишитися.
Коли потрібно дізнатися про рахунки іншої людини
Тут усе значно складніше. Без згоди власника рахунку або законної підстави банк не розкриє інформацію нікому.
Найпоширеніша ситуація — спадщина. Після смерті людини нотаріус, який веде спадкову справу, має право надсилати офіційні запити до банків. Банки зобов’язані надати відомості про відкриті рахунки, залишки та сейфи померлого. Спадкоємці самі не можуть ходити по банках — усе йде через нотаріуса. Процес може зайняти від кількох тижнів до кількох місяців залежно від того, наскільки швидко банки відповідають і чи є запити до всіх установ.
Друга поширена ситуація — стягнення боргів. Державний чи приватний виконавець у межах виконавчого провадження має доступ до інформаційних систем і може знайти рахунки боржника. Виконавець надсилає постанову про арешт коштів, і банки зобов’язані її виконати. Звичайна людина не може просто «попросити» виконавця перевірити когось — потрібен виконавчий документ (судове рішення, договір з нотаріальним написом тощо).
Третя ситуація — податкова перевірка або декларація. Державна податкова служба бачить рахунки ФОПів та самозайнятих у своєму кабінеті. Для звичайних фізичних осіб податкова може отримати інформацію про рахунки в межах перевірок або при розгляді запитів платника (наприклад, для отримання витягу за формою П10 про відкриття/закриття рахунків). Але це не масовий сервіс — потрібні підстави.
Порівняння способів отримання інформації
| Ситуація | Хто може отримати інформацію | Через кого | Приблизні строки |
|---|---|---|---|
| Власні рахунки | Тільки власник | Банк (додаток або довідка), Е-кабінет ДПС (для ФОП) | Від кількох хвилин до 5–10 робочих днів |
| Рахунки померлої людини | Спадкоємці через нотаріуса | Нотаріус → банки | Від 2 тижнів до 2–3 місяців |
| Рахунки боржника | Виконавець у межах провадження | Виконавча служба / приватний виконавець | Від кількох днів до тижнів |
| Декларація посадовця | Суб’єкт декларування | Банки (самостійно) + НАЗК | Зазвичай 10–30 днів |
Практичні поради, які реально допомагають у житті
Практичні поради – Заведіть особистий список банків і номерів рахунків у захищеному місці (менеджер паролів або паперова папка в сейфі). Це значно спрощує життя при переїзді, зміні телефону чи оформленні документів. – Раз на рік робіть «аудит» рахунків: заходьте в усі додатки, закривайте неактивні рахунки (якщо вони не потрібні для кредитної історії) і оновлюйте контактні дані. – При зміні місця проживання або номера телефону обов’язково повідомляйте банки — інакше важливі повідомлення про арешти чи закриття рахунків можуть не дійти. – Якщо плануєте великі фінансові операції (покупка нерухомості, отримання спадщини), заздалегідь зберіть довідки про рахунки з усіх банків — це заощадить час у нотаріуса чи банку. – Для ФОПів регулярно перевіряйте Електронний кабінет платника податків — там видно не тільки рахунки, а й податковий борг чи переплати. – Уникайте поширених помилок: не давайте згоду на розкриття інформації «просто так» незнайомим людям чи сумнівним сервісам; не намагайтеся обійти банківську таємницю через знайомих у банку — це незаконно і може призвести до проблем.
Що буде далі: Єдиний реєстр і цифровізація
Законодавчі ініціативи 2025–2026 років спрямовані на створення Єдиного реєстру рахунків. Коли він запрацює повноцінно, державні органи зможуть швидше отримувати інформацію про те, в яких банках у людини є рахунки чи сейфи. Це спростить роботу виконавців, податкової та антикорупційних органів. Для громадян обіцяють зручний доступ до власних даних через «Дію» або електронний кабінет — без потреби ходити по банках.
Поки реєстр не запрацював повністю, залишається комбінувати старі способи. Головне — діяти легально і через офіційні канали. Це захищає і ваші дані, і дані інших людей.
Коли людина раптом опиняється перед потребою знайти всі фінансові сліди — свої чи чужі — розуміння цих механізмів перетворює хаос на керований процес. Рахунки в банках — це не просто цифри на екрані. Це частина вашої фінансової історії, і вміння правильно з нею працювати дає відчуття контролю навіть у найскладніших життєвих ситуаціях.