Сергій Притула – це ім’я, яке в Україні асоціюється з гострим гумором, безкомпромісним волонтерством і тихим героїзмом на тлі війни. Народжений у маленькому Збаражі на Тернопільщині 22 червня 1981 року, він виріс із золотою медаллю в кишені та жагою до мікрофона, а нині збирає мільярди на дрони й бронежилети для ЗСУ. За п’ять років повномасштабного вторгнення його фонд став одним із найпотужніших, передавши фронту тисячі одиниць техніки, від “Байрактів” до антишахедних дронів. Притула не просто шоумен – він той, хто перетворює сміх на зброю, а ефіри на збори коштів.
Його шлях блищить як тернопільське сонце над Збручем: від шкільних наукових проєктів до лідерства в студентських страйках, від радіоефірів під псевдонімом “Сірий” до мільйонних аудиторій на Новому каналі. Сьогодні, у лютому 2026-го, він щойно повернувся з туру Північною Америкою, де мобілізував діаспору на новий “єдиний збір”, уже набравши понад 326 мільйонів гривень. Це не просто цифри – це життя бійців, врятовані міста й надія на перемогу.
Раннє життя: Збараж, де зародився характер
Збараж, тихе містечко з замком і легендами, став колискою для хлопця, який не терпів нудьги. Сергій ріс у звичайній сім’ї, але вже в школі вирізнявся: золотий медаліст, друге місце на Всеукраїнському конкурсі Малої академії наук у 1997-му з науковою роботою. Батьки прищепили любов до знань, а Тернопільська академія народного господарства (тепер Західноукраїнський національний університет) у 1998-му відкрила двері до дорослого світу.
Тут Притула не сидів склавши руки. Створив неформальну спілку “Митці”, запустив видавництво “Слина” для студентської творчості, грав у КВН, організовував концерти. У 2000-му вирушив до Лондона на навчання в коледжі, але реальність вдарила: будівельник, вантажник, офіціант, помічник кухаря. “Перетнув кордон під ‘Гадюкіних’, бо хотів пригод”, – згадує він з усмішкою. Повернувшись, очолив студентський страйк 2002-го, став директором Центру молодіжних ініціатив. Диплом економіста в руках, магістратура позаду, а попереду – мікрофон “Радіо Тернопіль 106.1 FM”. Під ніком “Сірий” він завоював ефіри, гастролюючи КВН-командами Україною. Той “Сірий” – сирий, гострий, як тернопільські борщ, – прорвався до столиці.
Шлях до телеекрану: перші кроки в гуморі
Київ зустрів його 2004-го програмою “Було ваше, стало наше” на “Інтері” – першим телевізійним проривом. Потім “Music Радіо”, а з 2006-го – резидент “Comedy Club UA” як “Сергій Притула Тернопільський Сірий”. Образ вразив: провінційний хлопака з гострим язиком, що рве зали сарказмом. “Вишнева 20-ка” на Lux FM, “Файна Юкрайна” на Наше радіо – радіо стало трампліном.
2008-й – поворот: ранкове шоу “Підйом” на Новому каналі з Педаном і Фреймут до 2011-го. Ті ефіри пульсували енергією, як кавова машина в студії. Того ж року стартувало скетч-шоу “Файна Юкрайна” – 100 випусків, рекорд пострадянського простору, де Притула як автор, актор і співпродюсер з Андрієм Молочним створив феномен. Гумор про буденні “файні” проблеми українців став вірусним, а глядачі реготали до сліз над скетчами про сусідів і бюрократів.
Зірка шоу: Вар’яти, Хто зверху та інші легенди
“Вар’яти” – це серце Притулиного гумору. Засноване 2009-го як театр, перша вистава 28 травня 2010-го в Тернополі – україномовне шоу, що зібрало аншлаги. Телеверсія з 2016-го на Новому каналі стала хітом, де команда рвала шаблони сатирою на політику, побут і любов. Притула як ідейний натхненник і режисер перетворив імпровізації на феєрверк.
Далі ланцюг тріумфів: “Хто зверху?” з 2012-го (креативний продюсер і ведучий), “Педан-Притула шоу” 2013-го з подорожами та розіграшами, журі в “Співай, якщо зможеш”. З 2017-го – національний відбір “Євробачення” до 2020-го, де його харизма рятувала нудні ефіри. “Нові лідери” на ICTV 2018-го, постшоу “Пристрасті за Ревізором”, “СуперІнтуїція”. У 2020-му покинув “Вар’яти” й телебачення, бо “війна кличе”. З 2023-го – подкаст “Гуртом та вщент” з Антоном Тимошенком, “Посеред тижня з Сергієм Притулою” на Радіо НВ. А 2025-го завершив телекарієру остаточно, фокусуючись на фронті.
Цікаві факти про Сергія Притулу
- Ви не повірите, але в Лондоні він здавав сесії екстерном, а за кордоном “зависав” під Бекхема, бо “прем’єри не цікавили”.
- Очолив страйк у виші 2002-го – протести за стипендії стали його першим “лідерським” боєм.
- Зібрав 10 млн грн на дрон за 3,5 години в 2022-му – швидше, ніж росіяни втікають.
- Утримує реабілітаційний центр для ветеранів у Тернополі – тихий героїзм поза камерами.
- Має магістратуру з публічного управління в УКУ 2023-го – не просто шоумен, а стратег.
Ці перлини роблять Притулу живим, як його стендап: скарбниця для фанатів і новачків.
Політичні амбіції: від “Голосу” до паузи
Політика кликала 2019-го: приєднався до “Голосу” Вакарчука, №30 у списку на ВР – не пройшов. 2020-го балотувався мером Києва: 7,87%, третє місце після Кличка й Білоцерківця. Енергія шоумена на мітингах вражала, але партія виключила 2021-го через розбіжності. “Не згоден з голосуваннями”, – пояснив вихід.
Оголошував власну партію для парламентських, але війна змінила пріоритети. У 2024-2025 рейтингах президентських опитувань – 2-3%, але сам у грудні 2025-го на форумі “виСтоїмо” заявив: “Вибори – період ненависті між українцями, зараз не час”. У 2026-му фокус на волонтерстві, зустрічі з Свириденко про закупівлі. Політика – на паузі, як його мікрофон.
Волонтерство: мільярди на перемогу
З 2014-го Притула – волонтер: щотижня збирав у холі Нового каналу одяг, продукти для АТО. Гонорари на армію, 100 книг дітям Криму 2015-го, дрони “Лелека-100”. До 2020-го – 40 млн грн. Фонд запустив 2020-го, але вибухнув 24 лютого 2022-го: штаб у Києві, 700 млн за три місяці.
Ікона – “Народний Байрактар”: 602 млн грн за день на три TB2 (Туреччина додала безкоштовно). Купив супутник ICEYE з підпискою. За перший рік – 4,182 млрд грн. 2024: 2,1 млрд, 2025: 2,5 млрд (+33%). У 2026-му тур Канада-США зібрав 60 млн за кордоном, “єдиний збір” – 326 млн з 1 млрд. Проєкти: антишахедні дрони (сотні), авто, тепловізори, медикаменти. Фонд – хаб, де бізнес дає 93%, люди – серце.
| Рік | Зібрано (млрд грн) | Ключові проєкти |
|---|---|---|
| 2022 | 4,182 | Байрактари, супутник |
| 2024 | 2,1 | Дрони, екіпірування |
| 2025 | 2,5 | Антишахеди, авто |
Дані з prytulafoundation.org станом на лютий 2026-го. Ці мільярди – не абстракція, а тисячі врятованих життів, дрони над полем бою.
На п’ятий рік війни Притула пише в NV.ua: “Єдність тріщить від втоми, але ми тримаємось – удари по НПЗ, контратаки, генератори в темряві”. Страх є, але дія сильніша.
Сім’я: тиха гавань у хаосі
Сім’я – опора для Притули, як фундамент Збаразького замку. Перший шлюб з Юлією Андрійчук 2007-2013: син Дмитро (2008, нині 17-річний юнак, копія тата на фото з виставки Ukraine WOW). Другий – з Катериною Сопельник з Донецька, з 2015-го. Познайомились на каналі, вона – сила за кадром.
- Соломія (2017, 8 років) – перша донечка, символ надії.
- Стефанія (2021, 4 роки) – з’явилась під час пандемії.
- Марко (1 серпня 2025) – баланс хлопчиків-дівчаток, сюрприз, прихований до фото з полем.
Катерина тримає дім, поки Сергій у турі. “Діти – мій заряд”, – ділиться він. Брат Василь – юрист, воює з 2014-го. Спорт, страйкбол (покинув через війну) – хобі для форми. Теща Лілія в ДТП 2019-го – темна пляма, але сім’я тримається.
У 2026-му Притула з родиною гуляє полями, а фонд набирає обертів. Його енергія – як той “Сірий” з радіо: не згасає, а запалює інших. Волонтерство триває, гумор оживає в подкастах, а Україна чекає нових перемог від цього незламного тернопільця.