Сніг на Луганщині хрустів під колесами машини Романа Кулика 14 лютого 2024 року, коли він виконував чергове бойове завдання. Водій-електрик у 81-й окремій аеромобільній бригаді ЗСУ, позивний “Бомок”, вивозив побратимів на позиції для запуску дронів, аби сховати авто й приєднатися до них. Раптовий обстріл обірвав це життя – 51-річний чортків’янин загинув героєм, залишивши по собі легенду активіста, волонтера та воїна. Його історія – це мозаїка з історичних реконструкцій, майданівських баррикад і фронтових окопів, де кожен шматочок пульсує любов’ю до України.
Роман Романович Кулик народився 15 грудня 1972-го в Чорткові, маленькому містечку на Тернопільщині, де вулиці дихають історією УГА й козацьких звитяг. Тут, серед подільських пагорбів, хлопець виріс у родині, де патріотизм передавався з покоління в покоління. Батько Роман Петрович, 76-річний ветеран родинних фронтів на 2026 рік, виховав чотирьох синів-героїв, усіх залучених до захисту країни. Роман-старший став прикладом: добрий, сміливий, завжди з бородою, як справжній козак, і серцем, відкритим для побратимів.
Його донька Анастасія, якій виповнилося 20 на момент трагедії, та брати Володимир, Андрій і названі сини Святослав та Володимир Максимчук – це мережа підтримки, що тримається й досі. Дружина Ліля пішла з життя за два роки до загибелі Романа, залишивши в серці порожнечу, яку він заповнював справою. Родина Куликів – це династія захисників, де троє синів служили на фронті одночасно.
Раннє життя та професійний шлях історика
Чортківські вулиці стали першим полем битви для юного Романа – тут він вчився любити історію, яка оживає в кожному камені. За фахом історик, Кулик поглинав знання про Чортківську офензиву 1919-го, бої УГА, ніби це були сторінки власного щоденника. Освіта сформувала його світогляд: минуле не просто дати, а уроки мужності для сьогодення.
Професійно Роман працював в охоронній структурі – надійний охоронець, який стежив не лише за майном, а й за спадщиною нації. Ця робота давала стабільність, але душа тягнула до більшого: до барвистих реконструкцій і волонтерських поїздок. У мирний час він шив уніформи, вивчав архіви, перетворюючи хобі на місію. Чортків знав його як того, хто завжди на позитиві, балакучого ентузіаста, готового поділитися розповіддю про забуті битви.
Його життя до 2014-го – це тиха підготовка до бурі. З Майдану він повернувся загартованим, з АТО – з багажем досвіду. Кожен етап додавав шарів до характеру: від спокійного історика до фронтового “Бомка”.
Громадський активізм: від Майдану до Чорткова
Революція Гідності 2013–2014-го стала переломом. Роман Кулик стояв на барикадах Києва, відчуваючи пульс нації, що прокидається. Майданівець з Чорткова не просто спостерігав – він діяв, як тисячі інших, але з історичним баченням: це новий Зборів чи Берестечко для сучасників.
Повернувшись додому, він став рушійною силою місцевих ініціатив. Чортківська міська рада пізніше назвала його людиною, яку знав усе місто – простим, відкритим, справжнім. Громадські акції, краєзнавчі проекти: Роман організовував заходи, де історія знімала пил з полиць. Його енергія заражала, перетворюючи абстрактні дати на живі емоції.
- Участь у Революції Гідності: баррикади, координація допомоги.
- Організація локальних патріотичних подій у Чорткові: лекції, виставки про УГА.
- Співпраця з волонтерами: перші поїздки на схід ще до мобілізації.
Ці пункти не просто список – це фундамент, на якому стояв його внесок. Після Майдану Чортків побачив у Романі лідера, здатного надихати без гучних слів.
Реконструктор подій: оживив Чортківську офензиву
Історичні реконструкції стали для Романа Кулика способом доторкнутися до героїв минулого. Він шив автентичні уніформи, вивчав тактику УГА, аби на полях битв відродити Чортківську офензиву 1919-го – легендарний наступ, що ледь не змінив карту Європи. У 2018–2019-х, до сторіччя, Роман брав участь у масових заходах: бої на подільських пагорбах, де гупали барабани, а шаблі блищали під сонцем.
Один із яскравих епізодів – реконструкція бою за гору Маківку на Львівщині у 2021-му. Кулик пошив форму для учасників, відтворивши деталі одягу легіону Січових Стрільців. “Повністю занурився в атмосферу”, – згадували побратими-реконструктори. Ці заходи збирали сотні, нагадуючи про звитягу предків. Роман не просто грав роль – він вірив, що такі акції вакцинують націю від забуття.
- Дослідження архівів: години в бібліотеках Чорткова за мапами офензиви.
- Виготовлення реквізиту: уніформи, зброя, намети – все автентично.
- Участь у ключових подіях: Чортків, Маківка, зйомки фільмів про УГА.
Після таких реконструкцій друзі жартували: “Роман, ти народився на 100 років пізніше!” Але війна перенесла його з минулого в сьогодення – на справжні позиції.
Цікаві факти про Романа Кулика
- Позивний “Бомок” походить від його вибухового характеру – завжди на позитиві, як детонатор ентузіазму.
- Шив уніформи не лише для реконструкцій, а й для волонтерів на фронті з 2014-го.
- Брав участь у зйомках історичних фільмів, де оживав дух УГА.
- Родина – династія: брат Андрій 11-й рік на війні, тричі поранений; названий син Святослав – дроновий спец.
- Любив бороду “як у козака” – з нею й пішов у вічність.
Ці штрихи роблять образ Романа живим, ніби він поруч ділиться історією за кавою.
Волонтерство: поїздки в АТО з 2014-го
З 2014-го, ще до повномасштабної навали, Роман Кулик чотири рази їздив у зону АТО/ООС. Смаколики побратимам, форма, медична допомога – його вантажівки стали символом чортківської солідарності. “Привозив не просто речі, а тепло дому”, – згадували воїни. Волонтерство поєднувало його таланти: історичні знання допомагали розуміти потреби, а руки шили маскування.
У 2021-му, до 100-річчя офензиви, він поєднав хобі з допомогою: шив форму для фронту за зразками УГА. Чортків став базою – звідси вирушали конвої. Роман знав кожен блокпост, кожного командира. Це досвід, що згодом врятував життя побратимам на Луганщині.
| Період | Ключові поїздки | Допомога |
|---|---|---|
| 2014–2021 | АТО/ООС, 4 поїздки | Форма, продукти, екіпір |
| 2022+ | Фронт як боєць | Дрони, логістика |
Дані з chortkiv.city та suspilne.media. Таблиця ілюструє еволюцію від цивільного волонтера до солдата.
Фронтова служба: “Бомок” у 81-й бригаді
24 лютого 2022-го Роман прибіг до військкомату з братом Володимиром. Спочатку рота охорони Чортківського РВК, потім – 81-ша Слобожанська аеромобільна бригада ДШВ ЗСУ. Як водій-електрик відділення збору та обробки даних взводу БПЛА батареї управління й артилерійської розвідки, він забезпечував дрони: логістика, ремонт, дані для ударів. “Бомок” хизувався: вивіз – сховав – запустили.
Луганський напрямок став його ареною: Білогорівка, Сєвєродонецький район. Побратими згадують його гумор у окопах, бороду під шоломом, готовність під вогнем. Брат Володимир контужений у 2022-му, але Роман тримався. Андрій, наймолодший, 11-й рік у 57-й бригаді, тричі поранений – родинний ланцюг незламності.
Загибель і прощання: тисячі на колінах
14 лютого під Білогорівкою дрон ворога вдарив по машині. Роман відвіз бійців, сховав авто – і не повернувся. Тіло доставили до Чорткова 20 лютого: сирени выли, тисячі зустріли на колінах. Панахида в соборі Петра і Павла з єпископом Димитрієм Григораком, похорон 21-го на Алеї Героїв Ягільницького цвинтаря.
Батько щодня ходить на могилу: “Спи спокійно, дитинко”. Спогади: “Ти пішов як воїн!” від Олександра Іванюка. Горе сколихнуло Чортків – відома особа, друг усім.
Спадщина: нагороди й пам’ять у 2026-му
Посмертно – орден “За мужність” III ступеня від 17 червня 2024-го за самовідданість. Почесний громадянин Чорткова – звання, що вічне. У 2026-му родина тримається: Андрій на харківському фронті, названі сини в тилу з дронами. Батько Роман Петрович – символ сили, встановлює пам’ятники.
Реконструкції тривають на його честь, волонтери Чорткова шиють форму. Роман Кулик – не дата на плиті, а вогник, що запалює наступні покоління. Його історія шепоче: мужність – це вибір щодня. Уявіть, як на пагорбах Чорткова знову загриміли барабани – з “Бомком” у серці учасників.
За даними uk.wikipedia.org та chortkiv.city станом на 2026 рік.