У серпневі сутінки 2022 року на “дорозі смерті” під Бахмутом лунає крихітний голосок: “Мамо, дивись, сонечко!”. Дівчинка, яка місяці ховалася в підвалі без сонячного проміння, вперше за довгий час бачить небо. Її витягує з бахмутського пекла Оксана Волжина – жінка з московським паспортом у кишені, але українським серцем у грудях. Ця уродженка Москви, яка оселилася в Україні ще 2007 року, з перших днів повномасштабної війни кинулася рятувати життя, евакуюючи десятки дітей з найгарячіших точок. Її псевдо “Пума” стало легендою серед волонтерів, а школа під Києвом – справжнім прихистком для травмованих війною малят.
Оксана не просто волонтерка – вона психолог, тьютор, засновниця еко-школи “7Fields”, яка з 2022 року перетворилася на реабілітаційний центр. За три роки її команда допомогла понад 6300 дітям, від ВПО до сиріт героїв. “Україна – мій дім”, – каже вона в інтерв’ю NV, попри червоний паспорт, який ледь не коштував їй життя в полоні. Її історія – це не сухі факти, а пульсуюча драма виживання, де страх змішується з адреналіном, а материнська турбота перемагає кулі.
З Бахмута до Олешок, від підвалів Авдіївки до затоплених херсонських сіл – Оксана мчала туди, куди не наважувалися інші. Купила броньоване авто за донати, ночувала тижнями в холодних сховищах, переконувала “замерлих” від страху батьків. Сьогодні, у 2026 році, її школа пульсує життям: шахи на вулиці, йога в сфері, мотузковий парк для тих, хто забув сміятися.
Дитинство в Москві та несподіваний поворот до України
Народилася Оксана Борисівна Волжина 1979 року в Москві, у серці Радянського Союзу, де сірі панельки ховали мрії про щось більше. Точних деталей раннього життя мало – Москва тих часів була суворим містом, де виростали сильні характери. Але доля закрутила несподівано: близько 2007 року, коли Оксані було за 25, вона переїжджає до Київської області. Чому? Джерела не розкривають інтимних таємниць – чи кохання, чи пошук свободи, – але факт лишається: Україна стала домом на 18 років.
Тут, у тихому селі Семиполки, Оксана освоювала нове життя. Вивчила українську досконало, бо “відчуваю себе українкою”, народила трьох синів. Колишній чоловік Владислав, здається, залишився в минулому – на Кіпрі, куди вона відвезла хлопців 24 лютого 2022-го, аби сама кинутися в пекло. Такий вибір – між родиною та обов’язком – робить її історію по-справжньому людською. Без зайвої романтики: просто жінка, яка обрала боротьбу.
Освіта Оксани – практична, для справи. Сертифікований тьютор і психолог, вона розуміє дитячі душі глибше, ніж теоретики. Це знання пізніше врятує сотні життів, бо евакуація – не лише авто й дорога, а й слова, що розтоплюють страх.
7Fields: від еко-школи до фортеці для травмованих душ
Вересень 2017 року – дата, коли мрія Оксани набула форми. У Семиполках, біля Київського моря, постала приватна демократична еко-школа “7Fields” – Семиполківський ліцей. Не просто класи: футбольне поле, баскетбол, йога-сфера, мотузковий парк, вуличні шахи, майстерня. Діти тут розвиваються в гармонії з природою, вчаться бути відповідальними, як у справжній сім’ї.
Заснувала школу родина Волжиних, зареєструвала як ТОВ, а паралельно – ГО “Севен Філдс” 20 березня 2017-го. Оксана – голова, двигун усіх проектів. До війни це був острівець спокою: тьюторство, психологія, екологія. Але 24 лютого 2022-го все змінилося. Школа стала пансіоном для 50 ВПО-дітей (2022-2023), безкоштовно – освіта, проживання, терапія.
Ось як це виглядало на практиці. Перед таблицею ключових етапів розвитку “7Fields” зрозумійте: це не бізнес, а місія.
| Рік | Подія | Кількість дітей/результат |
|---|---|---|
| 2017 | Заснування школи та ГО | Перші учні, інфраструктура |
| 2022 | Пансіон для ВПО, табори | 300 дітей влітку, 6300 загалом до 2023 |
| 2023 | iPad-проект з МОН, виставка Бахмут | 5000 планшетів для зруйнованих шкіл |
Дані з сайту ngosevenfields.com та uk.wikipedia.org. Після цього школа продовжує роботу: у 2025-му ursa.media пише про реабілітацію дітей з фронту – шахи, спорт, терапія. Оксана не зупиняється, бо війна триває.
Цікаві факти про Оксану Волжину та 7Fields
- Пройшла курс оператора БПЛА “Крук” у червні 2023 – тепер не лише психолог, а й технарка для ЗСУ.
- Виставка “Фортеця Бахмут” у Нацмузеї історії України: трофеї передані музею, щоб пам’ять жила.
- Три сини на Кіпрі, але мама лишилася: “Сини зрозуміли, чому я тут”.
- Позивний “Пума” з ТрО Семиполок – бо швидка, як хижачка, і не здається.
- Співпраця з Американським посольством, Asbis: мільйони на планшети для шкіл під обстрілами.
Ці перлини роблять Оксану живою легендою – не іконою, а сусідкою з вогнем у очах.
Перші кроки волонтера: від ТрО до “дороги смерті”
24 лютого 2022-го Оксана відвозить синів до кордону, передає батькові – і повертається. Вступає до ТрО Семиполок, деокуповує село. З 25 березня – ДФТГ Києва. Спочатку гуманітарка: аптечки НАТО для ВЧ А0525 (січень 2022), ліки й сублімати для “Азову” на Азовсталі (березень). Супроводжує журналістів до Харкова, Запоріжжя – показує світові руїни.
Серпень 2022: Соледар, Бахмут – перегоняє машини для 93-ї бригади, продукти, артисти. Листопад: Нацгвардія, ССО. Волонтерила в профспілці ЗСУ. А зима кличе на Донбас.
Бахмутські дива: 20 дітей з підземель
Зима 2022-2023, Бахмут палає. Інші волонтери не їдуть – снаряди рвуть “дорогу життя”. Оксана купує броньовик за 260 тис. грн донатів (157 тис. від знайомих). Ночує тижнями в підвалах, шукає за димом. Знаходить “діти підземель”: брудні, без сонця, з родинами-ждунами.
- Знайомство: лагідно або з “поганим копом” – військовими.
- Переконання: “Діти бомжувати не будуть, їдьте!” Батьки чіпляються за кури, холодильники.
- Виїзд: на заході сонця, чекати 3 години, уникати коптерів. Пароль “Освіта” українською рятує від ДРГ.
- 20 дітей: від 1,5-місячного немовляти (народжене під обстрілами) до 17-річної.
Після – адаптація в школі. Одна мама: “Дякую, сонечко побачили”. Ризик величезний: снайпери, “медеваки” з тілами. Але Пума мчить далі (dані з suspilne.media).
Олешки, Авдіївка та інші рятівні місії
Літо 2023: підрив Каховської ГЕС. З Михайлом Пуришевим евакуює 10 дітей і 10 дорослих з затоплених Олешок – дві доби під окупантами, на лівий берег Дніпра. Авдіївка: ще діти з підвалів. Загалом – сотні врятованих. Страх полону: “Мене не мінятимуть, я ‘своя’ для росіян”. Жарти волонтерів: “Показуй паспорт!” – але серце стискається.
До 2025-го місії тривають: згадки в ЗМІ про евакуації, нагороди підприємцям за волонтерство (socialbusiness.com.ua).
Міжнародні партнери та підтримка ЗСУ
Не лише евакуації: проект з МОН і Asbis – 5000 iPad за 2,5 млн дол. для зруйнованих шкіл (грудень 2022-березень 2023). Табори за рахунок посольства США. Допомога “Дітям Героїв”, “Силі єдності родин”. Виставка “Фортеця Бахмут” – трофеї в музей.
ЗСУ: БПЛА, виступи артистів у Бахмуті. Співпраця з “Антикорупційним Штабом”, Київ Мілітарі Хабом. У 2025-му школа приймає дітей з прифронту – шахи лікують травми.
Чому Оксана лишається собою в вихорі війни
Російський паспорт – прокляття й щит. Боїться полону, але мріє про українське громадянство. Три сини розуміють маму. Психологією пояснює “замерлих”: стрес-реакція “завмерти”. У “Тихому вечорі з Оленою Кравець” ділиться: три реакції на стрес – бити, тікати чи завмерти. Багато батьків – у третьому.
Сьогодні, 2026-го, Оксана – топ-підприємець (Business Gravity Awards), але не зупиняється. Школа росте, евакуації тривають. Її енергія надихає: від московської дівчини до пуми фронту. Історія, яка шепоче: один człowiek змінює світ.