Світловодськ, маленьке містечко на Кіровоградщині, де 12 січня 1961 року з’явився на світ хлопчик на ім’я Микола Мартиненко. Син простих робітників, він виріс у типовому радянському середовищі, де мрії про велике майбутнє перепліталися з буденними викликами. Цей чоловік, що пройшов шлях від інженера-авіаконструктора до впливового політика, став фігурою, яка викликає палкі суперечки: для когось – хитрий стратег українського політикуму, для інших – символ корупційних схем у стратегічних галузях. Його історія – це не просто хронологія дат, а справжній трилер з елементами детективу, де перетинаються влада, гроші та ядерна енергетика.
Ранні роки: від шкільних парт до авіаційних кресленнях
Микола Володимирович ріс у сім’ї, де праця була основою життя. Батьки, робітники місцевого заводу, прищепили сину дисципліну та наполегливість. Після школи у 1978 році він вступив до Харківського авіаційного інституту – одного з провідних вишів СРСР з підготовки фахівців для авіапромисловості. Спеціальність “літакобудування” вимагала неабиякої кмітливості: чотири роки лекцій, лабораторних і кресленнях, де кожен розрахунок міг визначити долю літака.
У 1984-му, з дипломом інженера-механіка в кишені, Мартиненко опинився на Київському авіаційному заводі, точніше, у секретному КБ імені Антонова. Два роки він трудився інженером, занурюючись у таємниці конструкцій Ан-124 “Руслан” чи Ан-225 “Мрія”. Уявіть: молодий фахівець, що малює креслення гігантських крил, які згодом підкорюватимуть небеса. Але радянська система мала свої правила – з 1986 року Микола переключався на комсомольську роботу, де його енергія та харизма швидко виявилися.
- Освіта: Харківський авіаційний інститут, спеціальність “літакобудування” (1978–1984).
- Перша робота: Київське КБ ім. Антонова (1984–1986), де набув досвіду в авіаконструкторстві.
- Комсомол: З 1986-го – активіст, що готував ґрунт для політичної кар’єри.
Цей період заклав фундамент: технічний розум поєднувався з організаторськими здібностями. Перехід від верстатів до трибун став природним, ніби двигун “Руслана” набирає обертів перед злетом.
Політичний злет: від комсомолу до Верховної Ради
Розпад СРСР у 1991-му викинув Мартиненка на політичну арену, як шторм виносить кораблі на невідомі береги. Він швидко увійшов до Народного Руху України – руху за незалежність, де його енергія запалала. У 1992-му став депутатом Київської міської ради, а згодом – головою комісії з приватизації. Тут уже зароджувалися зв’язки з великим бізнесом.
Перший справжній прорив – вибори 1998-го до Верховної Ради III скликання від Рухом. Мартиненко увійшов до парламенту, очоливши фракцію. Далі були IV (2002), V (2006), VI (2007), VII (2012) та VIII (2014) скликання. Він провів у Раді понад 20 років, ставши одним із найдовговічніших депутатів. У 2005-му – віце-прем’єр у уряді Тимошенко, курував паливно-енергетичний комплекс. З “Нашої України” перейшов до БЮТ, а згодом – до “Народного фронту” Яценюка.
| Скликання ВРУ | Партія/Блок | Посада/Роль |
|---|---|---|
| III (1998–2002) | НРУ | Голова фракції |
| IV (2002–2006) | Наша Україна | Депутат |
| V (2006–2007) | БЮТ | Депутат |
| VIII (2014–2019) | Народний фронт | Голова політради партії |
Дані з uk.wikipedia.org та slovoidilo.ua. Ця таблиця ілюструє, як Мартиненко майстерно маневрував між таборами, накопичуючи вплив. У 2014-му, під час Революції Гідності, він став соратником Яценюка, увійшовши до “Народного фронту”. Але після 2019-го зник з офіційної політики – чи то через скандали, чи то через тактичний відступ.
Бізнес-імперія: ядерний олігарх у тіні
Політика для Мартиненка – це не хобі, а платформа для бізнесу. Найяскравіший епізод – контроль над ядерним сектором. Через компанії “Укравтодор” та “Східний PTC” він нібито впливав на закупівлі для “Енергоатома”. ЗМІ називають його “ядерним олігархом”: схеми з переплатами за уран, імпорт з Росії попри санкції. У 2015-му НАБУ взяло його під слідство за розтрату 237 млн грн на закупівлях у “Енергоатомі”.
Ще один штрих – медіа: Мартиненко контролював “Украінську правду” та інші видання, формуючи інформаційний простір. Бізнес-партнери: від Семена Кривоноса до іноземних постачальників. Станом на 2025 рік, за даними ЗМІ, він зберігає вплив через проксі, зокрема в енергетиці. Нещодавно згадали зв’язок з Андрієм Деркачем у “Енергоатомі” – свіжий скандал, що не дає спокою.
Його статки оцінюють у сотні мільйонів: нерухомість у Швейцарії, офшори. Але точні цифри – загадка, бо декларації депутатів часто були формальністю.
Скандали та кримінальні справи: хроніка судових баталій
Мартиненко – магніт для звинувачень. У 2015-му ГПУ оголосила підозру в держзраді через уранові схеми: нібито він блокував диверсифікацію постачань, залежно від РФ. НАБУ розслідувало завищені ціни на обладнання для “Енергоатома” – справа на 1,5 млрд грн. У 2017-му справу закрили, але апеляції тягнулися роками.
- 2015: Підозра НАБУ. Розтрата 237 млн грн на кабелі для АЕС.
- 2016: Держзрада. Залежність від російського урану.
- 2017–2020: Закриття справ. Через брак доказів чи тиск?
- 2025: Актуально. Нові згадки про вплив у енергетиці (bukvy.org).
Критики кажуть: Мартиненко – король “сірих схем”, де державні тендери перетворювалися на приватні статки. Справу закрили, але осад залишився. Ви не повірите, але навіть у 2025-му його ім’я спливає в контексті “Енергоатома” – ніби привид, що не відпускає.
🔥 Цікаві факти про Мартиненка
- 🌟 Авіатор у душі: Працював над “Мрією”, але обрав політику – “земні” гроші виявилися солодшими за небо.
- ⚡ Швейцарський слід: Мав рахунок у Credit Suisse на 17 млн дол. – закрили в 2016-му під тиском.
- 📺 Медіа-магнат: Контролював “УП” до 2014-го, диктуючи тон журналістам.
- 🇺🇦 Від Руху до Фронту: Пережив п’ять партій, не втративши мандата – майстер виживання.
- 💼 2025 оновка: Зв’язки з Деркачем у “Енергоатомі” – свіжий виток (bukvy.org).
Ці перлини роблять його досьє не просто паперами, а справжньою сагой. Мартиненко пішов з політики, але тіні від його схем досі гуляють українським політикуванням.
Особисте життя: за завісою публічності
Микола Володимирович тримає родину в тіні. Дружина – Ганна Мартиненко, з якою разом ще з молодості. Діти: син і дочка, що живуть за кордоном. Фото родини рідкісні – переважно з виборчих плакатів. У 2025-му він у Швейцарії чи Австрії, ведучи тихе життя пенсіонера-політика. Зовнішність: стрункий, сиве волосся, проникливий погляд – типовий інтелігент з інтригою в очах.
Його портрети з ВРУ чи форумів показують впевненого чоловіка в костюмі. Шукайте фото на dsnews.ua чи liga.net – там свіжіші знімки з 2020-х.
Спадщина та вплив на сучасну Україну
Мартиненко – продукт 90-х: часів, коли приватизація ковтала заводи, а політики ставали олігархами. Його роль у енергетиці залишила шрами: “Енергоатом” досі розхлібуватиме наслідки. З іншого боку, соратники хвалять за реформи в ПЕК за Тимошенко. Станом на 2025-й, він – пенсіонер, але чутки про повернення не вщухают. Чи то через “Народний фронт”, чи проксі в Раді.
Його історія вчить: влада – це не тільки трибуна, а й тіні за нею. Україна еволюціонує, але такі фігури нагадують про незавершені реформи. А ви знали, що його авіаційний бекграунд міг би зробити з нього другого Богуслаєва? Та обрали інший курс – на ядерні реактори й судові зали.