Серед гарячих вітрів Донбасу, де кожен день – це випробування на міцність, з’являється знайомий мікроавтобус з тернопільськими номерами. За кермом – Христина Феціца, жінка, чиє ім’я бійці ЗСУ вимовляють з теплотою і вдячністю. З 2014 року вона не просто збирає гуманітарку, а стає частиною фронтового життя, ризикуючи собою заради тих, хто стоїть на передовій. Народжена на Тернопільщині, ця енергійна тернополянка перетворила звичайне життя на безперервний потік допомоги, де логістика – це мистецтво рятувати душі.
Христина Миколаївна Феціца з’явилася на світ 20 травня 1984 року в мальовничому селі Горішня Вигнанка Чортківського району. Ті тихі подільські пагорби, де весна цвіте буйно, а люди тримаються за традиції, як за рятівний причал, сформували її характер – стійкий, як коріння старого дуба. Уже в дитинстві вона проявляла лідерські якості, допомагаючи сусідам і беручи участь у шкільних заходах. Сьогодні, у 41 рік, вона – символ незламності, яка об’єднала тисячі українців навколо ідеї “все для перемоги”.
Її шлях до визнання пролягав через численні виклики, але завжди з фокусом на людей. Волонтерство для неї – не хобі, а покликання, що почалося з маленьких акцій і виросло в потужний фонд.
Дитинство та освіта: корені сили
Горішня Вигнанка – це не просто село, а колискова для характеру Христини. Тут, серед ланів і церковних дзвонів, вона ходила до школи в сусідньому Чорткові. Звичайні уроки швидко переплелися з позашкільними заняттями: гімназія “Рідна школа” імені Маркіяна Шашкевича розвинула любов до літератури та історії, музична школа подарувала мелодію душі, а спортивна – витривалість тіла. Ці перші кроки заклали основу для багатогранної особистості.
У 2006 році Христина з відзнакою закінчила юридичний інститут Тернопільського національного економічного університету, нині Західноукраїнський національний університет. Юриспруденція приваблювала своєю чіткістю – закони як щит для справедливості. Але життя мало інші плани. У 2021 році, на базі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вона пройшла дворічну військову кафедру, здобувши звання молодшого лейтенанта за спеціальністю військовий психолог. Це не просто папірець – це інструмент для підтримки бійців, чиї душі травмовані війною.
Освіта стала трампліном: від теоретичних знань до практичних дій. Христина часто згадує, як у гімназії вчилася брати відповідальність, а на юридичному – захищати слабких. Ці уроки оживають на фронті, де кожен вантаж – це юридично вивірене рішення.
Професійний старт: від юриста до захисниці ветеранів
Після університету Христина працювала правником і юрисконсультом у приватних підприємствах та організаціях Тернополя. Її кабінетні битви за справедливість були наповнені пристрастю – вона допомагала малому бізнесу, захищала права працівників. Але Революція Гідності 2013-2014 років змінила все. Бачачи протести на Майдані, вона почала з благодійності: подарунки до Дня Святого Миколая для дітей-сирот, акції для нужденних.
До грудня 2022 року Христина обіймала посаду головної спеціалістки у відділі Міністерства у справах ветеранів Тернопільської області. Тут вона стикалася з реаліями посттравматичного стресу, реабілітацією поранених. Ця робота навчила її тонкощам бюрократії, але й розчарувала в її повільності. Волонтерство стало вигідною альтернативою – швидкою, ефективною, близькою до серця.
- Юридична практика: консультації для бізнесу, захист у судах – базові навички для організації фонду.
- Робота у Мінветеранів: координація допомоги, психологічна підтримка – місток до фронту.
- Військове звання: дозволяє легше пересуватися в зоні бойових дій, мотивувати бійців.
Ці етапи сформували універсального фахівця. Після сплати повноважень депутата у 2024 році вона повністю присвятила себе волонтерству, кажучи: “Іншого в житті, крім турботи про захисників, немає”.
Волонтерський фронт: Логістичний центр як серце допомоги
Літо 2014-го. Російські танки на Донбасі, українські хлопці без бронежилетів. Христина, разом з однодумцями – Тарасом Германом, Любов’ю Вовк, Ольгою Дячишин – заснувала Логістичний центр допомоги бійцям АТО. Девіз “Все для фронту, все для перемоги!” став гаслом. У 2022 році центр офіційно зареєстрували як Благодійний фонд, де Христина – директорка.
Щотижневі поїздки на передову – її візитівка. Вона доставляє не просто коробки: генератори, дрони, теплі спальники, медичні аптечки. Фонд увійшов до топ-25 волонтерських організацій України за версією Focus у 2023. Бійці називають її “мамою на колесах” – бо вона привозить не лише речі, а й листи від дітей, моральну підтримку.
- Збір гуманітарки: від тернополян – одяг, продукти; від партнерів – техніка.
- Логістика: маршрути через блокпости, уникнення обстрілів.
- Розподіл: прямі передачі бригадам, як 28-ма чи 72-га.
Повномасштабне вторгнення 2022 посилило темп. Христина їздила під Бахмут, Авдіївку, ризикуючи життям. “Їдучи на фронт, розумію, що можу не повернутися”, – зізнається вона в інтерв’ю. Фонд фокусується на ветеранах: реабілітація в “Куполі гуцула” у 2025, психологічна допомога.
Історії з передової: емоції за кермом мікроавтобуса
Кожна поїздка – окрема сага. У 2021 бійці 28-ї бригади дарували їй вірш про перемир’я – іронічний, але щирий. Під Крутами у 2024 вона вшанувала героїв, нагадуючи: “Пам’ять – це зброя”. У 2025, після поранення побратима, організувала rehab у Карпатах, де “Купол гуцула” став оазою для душі.
Христина не уникає “нуля” – передової. “На нулі я подекуди частіше за самих військових”, – жартує вона. Ці історії надихають тернополян: від звичайних вантажівок до мільйонів гривень допомоги. Її Instagram (@kristinafecica) – живий щоденник, з постами аж до січня 2026, де мова стає символом опору.
Політичний відтинок: депутатка з фронтовим досвідом
У 2020 Христина обрана депутаткою Тернопільської міськради від “Європейської Солідарності” (список №5). Тут вона лобіювала волонтерські проєкти, виділення земель для складів. Сесії ставали полем бою за бюджети на ЗСУ. У квітні 2024 склала повноваження: “Волонтерство вимагає повної віддачі”.
Без скандалів, з чистою репутацією (за даними Chesno.org). Політика для неї – інструмент, а не мета. Тепер фокус на фонд і ветеранах.
Нагороди: визнання золотого серця
Держава не залишилася байдужою. 9 грудня 2022 Президент Володимир Зеленський вручив “Золоте серце” – за внесок у оборону. 22 серпня 2022 – відзнака Тернопільської міськради. Лауреат “Людина року-2022” на Тернопільщині, у рейтингу “100 кращих тернополян”.
| Нагорода | Дата | За що |
|---|---|---|
| Золоте серце (Президент України) | 09.12.2022 | Волонтерська допомога під час агресії РФ |
| Відзнака Тернопільської міськради | 22.08.2022 | Допомога ЗСУ |
| Людина року Тернопільщина | 2022 | Волонтерство |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, oda.te.gov.ua. Ці нагороди – не трофеї, а стимул для нових поїздок.
Цікаві факти про Христину Феціцу
- Її фонд у топ-25 волонтерських організацій України (Focus, 2023) – рідкісне досягнення для регіонального проєкту.
- Молодший лейтенант ЗСУ з психологічним ухилом: проводить бесіди з бійцями на фронті.
- Любить українську мову: пости в Instagram – гімн рідному слову, навіть у 2026.
- Крала увагу злодіїв: у 2020 з квартири викрали гроші для інтернатів, але вона зібрала більше.
- Життєве кредо: “Жити для інших, поспішати на допомогу” – з шкільних років до фронту.
Ці перлини роблять її не просто волонтеркою, а легендою.
Сьогодення 2025-2026: незламність у дії
У 2025 Христина фокусується на реабілітації: поранені в “Куполі гуцула” відновлюють сили серед карпатських лісів. Фонд розширює логістику – дрони для розвідки, генертори для енергобезпеки. Instagram сповнений фото з фронту: “Мова має значення!” – пост від лютого 2026 нагадує про культурний опір.
Вона радить новачкам: починайте з малого, будуйте мережу, не бійтеся доріг. “Не можу залишатися осторонь”, – її слова з інтерв’ю 2024. У світі, де війна триває, Христина – той вогник, що веде до перемоги. Її мікроавтобус знову пакують – і тисячі сердець б’ються в унісон.
Коли бійці шепочуть “дякую, Христя”, це не кінець історії. Допомога продовжується, як ріка Збруч – спокійно, але невпинно.