Станом на кінець лютого 2026 року Гео Лерос, скандальний позафракційний депутат Верховної Ради, перебуває в Києві. Він регулярно з’являється на пленарних засіданнях, де кидає гострі фрази на адресу влади, і активно веде соцмережі з різкою критикою президента та його оточення. Лише 10–11 лютого він виступив з трибуни парламенту, нагадуючи Зеленському про невыконані обіцянки щодо антикорупції та виборів, що викликало справжній шквал реакцій у залі та за його межами.
Ця активність контрастує з періодами “зникнення” у 2025-му, коли Лерос раптом замовк у публічному просторі, породивши чутки про еміграцію чи службу в ЗСУ. Насправді ж він не покидав Україну — просто зосередився на закулісній роботі, судових баталіях і відновленні мандата. Сьогодні, за даними парламентських стенограм, він бере участь у комітетських голосуваннях, фокусуючись на антикорупційних ініціативах, і мешкає в столиці, де його квартира не раз ставала епіцентром обшуків.
Київ для Лероса — не просто адреса, а арена, де переплітаються його артистичне минуле, політичні скандали та нинішня опозиційна боротьба. Ця фігура, народжена в серці міста, продовжує провокувати, немов вуличний мурал, що не стирається під дощем.
Від стріт-арту до парламентських трибун: ранні роки
Гео Багратович Лерос, справжнє ім’я Геворг Курехян, з’явився на світ 24 квітня 1989-го в Києві — у родині вірменського походження, де творчість текла рікою. Місто з його графіті та муралами стало його першим полотном. Закінчивши факультет міжнародного права Академії адвокатури, він не пішов у юриспруденцію, а кинувся в арт-світ, заснувавши проєкти Art United Us та ГО “Сіті-Арт”. Ці ініціативи оживили українські стіни: близько 70 муралів прикрасили міста, перетворюючи сірі фасади на історії опору та надії.
Лерос не просто малював — він режисерував. Його документальний фільм про реформу поліції розкрив закулісся змін, а короткометражка “A lifetime older” про медика-героя АТО здобула премію Best Short Film на фестивалі в Калькутті та “Чудовий короткий документальний фільм” у Сан-Франциско. Книга “Kyiv Street Art” — перша в Україні про вуличне мистецтво — стала його маніфестом. Волонтерив у фонді “Сестри перемоги”, радником працював у МІП та КМДА з культури. Той Лерос здавався бунтарем-художником, який фарбою бореться з системою, але доля підкинула йому мікрофон Верховної Ради.
Цей перехід від пензля до трибуни виглядав логічно: арт завжди був для нього інструментом протесту. Мурал на метро “Осокорки” — проєкт “More than us” з іноземними митцями за 3,6 млн грн — викликав дебати про бюджет, але підкреслив його талант об’єднувати. Саме ця енергия вирувала в ньому, коли 2019-го він ринув у політику.
Тріумфальний старт у “Слузі народу” та перші тріщини
Парламентські вибори 2019-го стали для Лероса пропуском у еліту: мажоритарник по 23-му округу Голосіївського району Києва, список №23 від “Слуги народу”. Безпартійний, але з харизмою зірки, він одразу очолив підкомітет з культурної політики, став заступником голови гуманітарного комітету. Входив до Ради “Мистецького арсеналу”, підписував ключові постанови — від звільнення Авакова до легалізації медичного канабісу.
Та ідилія тривала недовго. Уже влітку 2020-го Лерос почав кусати руку, що годувала: критикував “злиття з олігархами”, кумівство. 1 вересня того ж року — гучний виступ проти Зеленського за “здачу країни в оренду”. Фракція відреагувала миттєво: виключення. Лерос став позафракційним, але мандат зберіг, перетворившись на самотнього вовка в зграї “слуг”.
Його голосування вирізнялися: за заборону релігійних установ, пов’язаних з РФ, проти послаблення САП і НАБУ. Але прогули — 45% з 2022-го — стали ахіллесовою п’ятою. Chesno.org фіксує його як одного з лідерів-прогульників, хоч Верховний Суд скасував відсторонення 2023-го. Повернення наприкінці того року ознаменувалося новими битвами.
Плівки, що сколихнули владу: епоха скандалів
29 березня 2020-го Лерос кинув бомбу — “плівки Єрмака”. Відео з прихованої камери: брат глави ОП Денис домовляється про посади за хабарі. НАБУ, САП, ДБР — справа розкрутилася, хоч перекваліфікували на шахрайство. Зеленський назвав це “марною справою”, Єрмак — атакою. Лерос не зупинився: 2 жовтня опублікував записи з Комарницьким і Тищенком про корупцію на Подільському мості. Тищенко силоміць перервав його виступ, парламентське “братство” тріснуло.
Скандали множилися, немов тіні в нічному Києві. Показаний середній палець Зеленському? Напад у Раді від “слуг”. Підпал авто — закрито 2023-го. Хуліганство від ДБР. Кожен епізод — як удар пензлем по портрету влади, розкриваючи тріщини.
Щоб розібратися в хронології, ось ключові скандали в таблиці:
| Дата | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| 29.03.2020 | Плівки Єрмака | Кримінальні провадження НАБУ/САП, 5 справ, суди |
| 02.10.2020 | Плівки Тищенка/Комарницького | Обшуки, конфлікт з Тищенком у Раді |
| 2021 | Підозра в хуліганстві (жест у Раді) | ДБР справа |
| 2023 | Відсторонення від засідань | Скасовано Верховним Судом |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org. Ця таблиця ілюструє, як Лерос перетворився на антикорупційного “термінатора”, ризикуючи кар’єрою. Кожен скандал додавав йому шрамів, але й авторитету серед опозиціонерів.
Голосування та статистика: що показують цифри
Депутатська робота Лероса — суміш принциповості та хаосу. З одного боку, ключові “за”: медканабіс, де-росифікація церков. З іншого — масові прогули під час відсторонення. Chesno.org підкреслює: він увійшов у топ-прогульників 9 скликання, але його позиція проти руйнування антикорупційних органів вирізняє на тлі “слуг”.
Ось огляд ключових голосувань:
- За легалізацію медичного канабісу (№7457): Друге читання та в цілому — прогресивний крок для медицини.
- Заборона рпц-структур (№8371): Повна підтримка в умовах війни.
- Проти послаблення САП/НАБУ (№12414): Єдиний голос проти монобільшості.
- Звільнення Авакова: Підписав постанову, сигнал про розрив з МВС.
Після списку статистика оживає: Лерос не просто голосував — він провокував дебати. Його декларація 2019-го — 20 млн грн готівкою — додає інтриги, натякаючи на арт-бізнес чи спонсорів. Та цифри не брешуть: він лишається голосом незгоди в Раді.
Суди як поле бою: перемоги та поразки
Лерос виграв суд проти відсторонення за “гниду” Єрмака — річний бій завершився тріумфом у 2026-му. Денис Єрмак судився за честь, ДБР — за хуліганство, але нардеп тримається. Закриття справи про підпал авто 20 грудня 2023-го зняло тягар, дозволивши повернутися сильнішим. Ці баталії — метафора його життя: кожен вердикт як новий мурал на стіні корупції.
Юридичні війни загартували Лероса, перетворивши його на символ опору. Він не ховається — навпаки, пише в FB про “гнид у владі”, нагадуючи про перемоги.
Цікаві факти про Гео Лероса
- Перший мурал на метро “Осокорки” — 8 робіт іноземців, бюджет 3,6 млн грн, але Лерос прозвітував про кожну копійку.
- Його фільм про АТО знятий на реальних подіях — актор став медиком на фронті після прем’єри.
- 20 млн грн готівкою в декларації 2019-го — еквівалент 70 муралів, якщо рахувати за арт-ринком.
- Виступ 11 лютого 2026-го: “Вся країна мріє, коли ОПГ сяде” — фраза, що стала мемом у Telegram.
- Вірменське коріння: справжнє прізвище Курехян, але “Лерос” — псевдонім для українського стріт-арту.
Ці перлини роблять Лероса не просто політиком, а легендою київських стін.
Сьогодення в Києві: опозиціонер з трибуни
У лютому 2026-го Лерос — у топі новин: виступи про вибори, “Азовсталь”, антикорупцію. Запитує Зеленського: “Де обіцянка посадити корупціонерів?” Зал реве, Банкова мовчить. Він уникає помпи, фокусуючись на комітетах, соцмережах — Instagram і Facebook киплять критикою. Проживає в Києві, де його сліди — від Ради до судів.
Його роль еволюціонує: від “слуг” до опозиційного голосу. У часи, коли вибори на горизонті, Лерос може стати каталізатором змін. Чи витримає тиск? Київські мурали шепочуть: так, бо стрит-арт не зникає.
Активність Лероса сигналізує: боротьба триває. Він не в еміграції, не на фронті — на передовій політики, кидаючи виклики владі з центру столиці. Слідкуйте за трибуною — там народжуються нові плівки історії.