Ігор Вікторович Плахута, народжений 1 вересня 1967 року в селі Коробчине на Кіровоградщині, пройшов шлях від лейтенанта, що місяцями працював у зоні Чорнобильської аварії, до генерал-майора й командувача Сил територіальної оборони Збройних сил України. Його кар’єра охоплює службу в Національній гвардії, морській піхоті, Окремій президентській бригаді, навчальному центрі «Десна» та Південному територіальному командуванні внутрішніх військ МВС.
З 11 лютого 2024 року за указом Президента Володимира Зеленського № 74/2024 він очолює Сили ТрО, замінивши Анатолія Баргилевича. У біографії переплітаються епізоди участі в ліквідації наслідків Чорнобиля, командування елітними підрозділами, складний період Євромайдану та повернення на передову після повномасштабного вторгнення 2022 року, де він працював у Силах спеціальних операцій і оперативно-стратегічному угрупованні «Хортиця».
Сьогодні Плахута координує роботу десятків бригад ТрО, що тримають рубежі від Куп’янська до Запоріжжя, поєднуючи досвід підготовки кадрів із практикою кризового управління на фронті.
Степові корені та перші випробування в радіаційному пеклі
Село Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області зустріло Ігоря Плахуту 1 вересня 1967 року. Степові вітри, прості сільські будні та рання мрія про військову службу сформували характер, який пізніше проявився в найскладніших обставинах. Школу закінчив там само, після чого вирушив до Алматинського вищого загальновійськового командного училища в Казахській РСР — типовий шлях для багатьох українських офіцерів радянської доби, які отримували вишкіл далеко від дому.
Після випуску лейтенант Плахута повернувся в Україну й розпочав службу в Київському військовому окрузі. У 1988 році, майже одразу після отримання погонів, його залучили до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пів року він працював у зоні: проводив дезактивацію, зводив укріплення, ризикував здоров’ям під невидимим випромінюванням. Цей епізод став першим серйозним випробуванням, яке загартувало майбутнього генерала ще до розпаду СРСР.
З 1991 року служба продовжилася в новоствореній Національній гвардії України, а згодом — у бригаді морської піхоти. У 1998 році, вже майором, він обіймав посаду заступника командира бригади морської піхоти в Криму. Тоді ж, 31 липня 1998 року, отримав медаль «За військову службу Україні» за зразкове виконання обов’язку та високі показники в бойовій підготовці.
Від морської піхоти до еліти: командування президентською бригадою
Осінню 1998 — 2000 роки Плахута навчався в Національній академії оборони України за магістерською програмою підвищення кваліфікації. Це додало стратегічного бачення офіцеру, який уже мав досвід бойової підготовки та служби в різних родах військ. У 2004–2008 роках він командував Окремою президентською бригадою — елітним підрозділом, відповідальним за охорону вищих посадових осіб держави. На цій посаді він працював у період Помаранчевої революції, коли військові підрозділи опинялися під пильною увагою суспільства.
Колеги з того часу згадують його як професійного, розсудливого офіцера, який піклувався про підлеглих і водночас зберігав жорсткість у питаннях дисципліни. Після президентської бригади, у 2008–2012 роках, Плахута очолив 169-й навчальний центр «Десна» на Чернігівщині. Тут він кував кадри: тисячі солдатів і сержантів проходили через його руки, отримуючи стрілецьку, тактичну та командно-штабну підготовку. 1 грудня 2009 року йому присвоїли звання генерал-майора, а раніше, 4 грудня 2006 року, нагородили орденом Данила Галицького за внесок у зміцнення обороноздатності.
У 2009 році він також завершив навчання на оперативно-стратегічному факультеті Національного університету оборони України, закріпивши статус офіцера вищого рівня.
Кузня кадрів у «Десні» та поворот до внутрішніх військ
Період керівництва «Десною» став важливим етапом, коли Плахута формував нове покоління військових, готових до реальних викликів. Центр славився жорсткою підготовкою, і саме тут народжувалися багато лідерів, які пізніше проявили себе в боях. Після цього, у 2012 році, він перейшов до системи Міністерства внутрішніх справ і очолив управління Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС України в Одесі.
Ця посада наблизила його до подій, які згодом стали найбільш обговорюваними в біографії. Під час Євромайдану 2013–2014 років Плахута працював у системі МВС і керував силами внутрішніх військ, залученими до охорони урядового кварталу та розгону протестувальників. 10 грудня 2013 року його підрозділи брали участь у розчищенні вулиць навколо Адміністрації президента: близько 400 бійців внутрішніх військ і «Беркута» відтісняли протестувальників. Плахута тоді коментував події журналістам, зазначаючи кількість залучених сил і наслідки для силовиків.
Після Революції Гідності він не потрапив під люстрацію, але залишив внутрішні війська, вийшов на пенсію і перейшов до Управління державної охорони. У 2015–2021 роках займався підготовкою особового складу, а в 2018–2019 роках був заступником начальника Інституту Управління державної охорони України при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Тінь Євромайдану: факти, які розколюють оцінки
Участь у подіях Євромайдану залишається найбільш контраверсійним епізодом. Джерела фіксують, що Плахута, як начальник Південного територіального командування внутрішніх військ, координував дії під час розгону барикад на Банковій. Призначення його командувачем Сил ТрО у 2024 році викликало неоднозначну реакцію саме через цю сторінку біографії. Водночас учасник Революції та військовик Максим Громов публічно зазначав, що серед військових Плахута має репутацію «людини діла».
Колишні знайомі з різних боків барикад згадують різні аспекти: одні — професійність і турботу про підлеглих, інші — сам факт участі в силових діях. Плахута після Майдану не залишився в системі МВС у колишньому статусі, а перейшов до підготовки кадрів держохорони, де передавав досвід вогневої та тактичної підготовки. Цей період демонструє, як військова кар’єра може перетинати політичні розломи, залишаючи простір для різних інтерпретацій.
За спостереженнями тих, хто працював із ним у різні роки, Плахута вирізнявся фізичною підготовкою, знанням усіх видів зброї та здатністю швидко орієнтуватися в кризових ситуаціях — риси, які пізніше проявилися на фронті.
Повернення на фронт: від ССО до «Хортиці»
З початком повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Плахута повернувся до лав Збройних сил України. У березні 2022-го його призначили заступником командувача Сил спеціальних операцій. Пізніше він виконував обов’язки заступника командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця», яке тоді очолював Олександр Сирський. За власними словами, оприлюдненими Командуванням Сил ТрО, брав участь в обороні Куп’янська та підготовці оборонних рубежів, організовував формування резервів.
Колеги з «Хортиці» називають його «кризовим менеджером»: він прибував на передову, вислуховував проблеми підрозділів, допомагав із боєприпасами та евакуацією родин. У 2023 році, 8 грудня, отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня за особисту мужність у захисті суверенітету та територіальної цілісності України. Цей період став містком між мирною підготовчою роботою та новою відповідальністю командувача.
Указ №74/2024: новий етап для Сил ТрО
11 лютого 2024 року Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Ігоря Плахуту командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ. Указ № 74/2024 зафіксував зміну: попередник Анатолій Баргилевич перейшов на посаду начальника Генерального штабу. Призначення відбулося в межах кадрових змін у командуванні після приходу Сирського на посаду Головнокомандувача.
Плахута одразу підкреслив, що з перших днів повномасштабної війни перебував на передовій, включно зі складними напрямками. Реакція суспільства розділилася: критики нагадували про Євромайдан, прихильники серед військових акцентували на практичному досвіді та репутації професіонала. З того часу він регулярно відвідує бригади ТрО — від 102-ї на Івано-Франківщині до 241-ї на Запорізькому напрямку, обговорює оперативну обстановку, забезпечення, підтримку родин загиблих і вручає нагороди.
Як працює ТрО під керівництвом Плахути: бригади, виклики 2024–2026
Сили територіальної оборони під його командуванням об’єднують близько двох десятків бригад і понад сотню батальйонів. Вони тримають рубежі на Куп’янському, Торецькому, Покровському та інших напрямках, а також забезпечують тилову стабільність. Бригади, сформовані з місцевих мешканців, пройшли шлях від волонтерських загонів 2022 року до повноцінних бойових одиниць, інтегрованих у загальну систему оборони.
Плахута акцентує на підготовці, інтеграції дронів і робототехніки, підтримці родин військовослужбовців. У 2024–2026 роках ТрО продовжує виконувати завдання на лінії зіткнення, попри кадрові виклики та потребу в озброєнні. Візити командувача до підрозділів, як-от до 241-ї бригади влітку 2026-го, фіксують увагу до бойової підготовки, потреб бійців і морального стану. Деякі джерела наприкінці 2026 року згадували можливі кадрові зміни, проте офіційно він залишається на посаді, а указ залишається чинним.
| Період | Посада / діяльність | Ключові події |
|---|---|---|
| 1988 | Лейтенант, Київський ВО | Ліквідація наслідків Чорнобиля |
| 2004–2008 | Командир Окремої президентської бригади | Помаранчева революція, охорона |
| 2008–2012 | Начальник 169-го НЦ «Десна» | Підготовка кадрів |
| 2012–2014 | Південне ТЦ ВВ МВС | Євромайдан |
| 2015–2021 | УДО, Інститут держохорони | Підготовка кадрів |
| 2022–2023 | Заступник у ССО, «Хортиця» | Оборона Куп’янська, рубежі |
| з 11.02.2024 | Командувач Сил ТрО | Координація бригад ТрО |
Дані зведено на основі відкритих біографічних довідок і публікацій військових структур.
Міфи та реальність: що варто знати про генерала
Навколо фігури Плахути циркулює кілька стійких тверджень, які потребують уточнення.
- Міф: «Він повністю розігнав Майдан». Фактично керував силами внутрішніх військ під час конкретних операцій розчищення урядового кварталу в грудні 2013-го. Масштаб участі обмежувався посадою начальника Південного командування, а не загальним керівництвом усіма силовиками.
- Міф: «Після Майдану зник і повернувся лише в 2024-му». Після Революції Гідності працював в УДО, займався підготовкою кадрів, а з 2022 року — у ЗСУ на посадах у ССО та «Хортиці».
- Міф: «Не має бойового досвіду». Брав участь у ліквідації Чорнобиля, командував підрозділами в різні періоди, з 2022 року — безпосередньо на передовій і в штабах угруповань.
- Міф: «Призначення суто політичне». Указ Президента оформлений у рамках кадрових змін у командуванні ЗСУ, попередник перейшов на вищу посаду, а серед військових лунали оцінки професіоналізму.
Ці уточнення допомагають відділити задокументовані факти від емоційних інтерпретацій, які природно виникають навколо будь-якої публічної військової фігури з довгою кар’єрою.
Ордени як свідчення шляху: від медалі 1998-го до Хмельницького
Нагороди Плахути відображають різні етапи служби. Медаль «За військову службу Україні» 1998 року відзначає ранній період у морській піхоті. Орден Данила Галицького 2006 року — за внесок у обороноздатність під час служби в президентській бригаді та підготовці кадрів. Орден Богдана Хмельницького III ступеня від 8 грудня 2023 року прийшов уже під час повномасштабної війни, за мужність у захисті суверенітету.
Кожна відзнака пов’язана з конкретним контекстом: від мирної підготовки до бойових завдань. У 2024–2026 роках Плахута сам вручає подібні нагороди бійцям ТрО, підкреслюючи наступність військової традиції.
Чек-лист ключових віх кар’єри для читача
Щоб швидше зорієнтуватися в біографії, можна пройтися по таких пунктах:
- Народження 1 вересня 1967 року в Коробчиному, Кіровоградщина, школа там само.
- Алматинське училище, Чорнобиль 1988-го, Нацгвардія та морська піхота 1990-х.
- Командування президентською бригадою 2004–2008, «Десна» 2008–2012, генерал-майор з 2009-го.
- Південне командування ВВ МВС 2012–2014, Євромайдан, далі УДО.
- Повернення в ЗСУ 2022-го: ССО, «Хортиця», оборона Куп’янська.
- Призначення командувачем Сил ТрО 11 лютого 2024 року указом № 74/2024.
- Нагороди: медаль 1998, орден Данила Галицького 2006, орден Богдана Хмельницького III 2023.
Цей перелік допомагає побачити логіку шляху: від радянського вишколу через незалежну Україну, кризові події до керівництва ключовим компонентом оборони в умовах повномасштабної війни. Кар’єра Плахути демонструє, як один офіцер може проходити через різні системи — від внутрішніх військ до сучасних Сил ТрО — і залишатися в строю, коли країна потребує досвіду.