Остання принцеса Кореї — це почесний титул, який пов’язують із двома жінками, що залишили слід в історії Кореї: принцесою Докхє та Юлією Муллок. Обидві жили в різні часи й мали унікальні долі, але їх об’єднує зв’язок із корейською монархією династії Чосон, яка припинила існування в 1910 році після анексії Кореї Японією. Давайте розберемо, хто вони такі й чому їх називають “останніми принцесами”.
Ці історії — суміш трагедії, кохання й боротьби за ідентичність. Одна була народжена в королівській родині, інша стала частиною її через шлюб. Обидві залишили по собі незабутній слід.
Принцеса Докхє: остання дочка імператора
Принцеса Докхє (25 травня 1912 – 21 квітня 1989) вважається “останньою принцесою” корейської королівської родини за походженням. Вона була молодшою дочкою імператора Коджона, останнього правителя династії Чосон, від його наложниці Ян Ґвіін. Її життя — це історія втрати й вигнання, тісно пов’язана з падінням монархії.
Докхє народилася в палаці Чандук у Сеулі, але її дитинство припало на часи японської окупації Кореї. У 1925 році, коли їй було 13, її вивезли до Японії нібито для навчання, але насправді це був спосіб контролювати королівську родину.
Життя в Японії
У Японії Докхє навчалася в елітній школі Гакушуїн разом із японською аристократією. Її життя там не було щасливим — вона відчувала себе чужинкою й сумувала за Кореєю. У 1931 році її примусили вийти заміж за японського графа Со Такеюкі, аристократа, якого обрала імператриця Теймей. Це був політичний шлюб, який мав ще більше прив’язати корейську родину до Японії.
У них народилася дочка, Масе (або Джонхє), у 1932 році, але сімейне життя не склалося. Докхє страждала від психічних розладів, і з 1933 року її неодноразово поміщали до клінік. У 1955 році подружжя розлучилося, а дочка зникла в 1950-х — можливо, через самогубство чи трагічні обставини.
Повернення до Кореї
Лише в 1962 році, після десятиліть вигнання, Докхє дозволили повернутися до Кореї завдяки зусиллям уряду Південної Кореї. Вона оселилася в палаці Чандук, де жила тихо й самотньо до смерті в 1989 році. Її називають “останньою принцесою”, бо вона була останнім прямим нащадком імператора, який жив у Кореї після падіння династії.
Її життя стало символом втраченої монархії — трагічним і зворушливим. У Кореї про неї зняли мюзикл і фільм, увічнивши її долю в культурі.
Юлія Муллок: українка, що стала принцесою
Юлія Муллок (18 березня 1928 – 26 листопада 2017) — ще одна “остання принцеса Кореї”, але її історія зовсім інша. Вона не була народжена в королівській родині, а стала частиною її через шлюб із принцом Лі Гу, спадкоємцем династії Чосон. Народжена в США в родині українських емігрантів, Юлія — приклад неймовірного повороту долі.
Її історія — це суміш казки про Попелюшку й реальності XX століття. Вона не мала королівської крові, але корейці полюбили її за доброту й називають “Великою мамою”.
Шлях до корейського палацу
Юлія народилася в Філадельфії в багатодітній родині українських емігрантів. Її батько був шахтарем, а прізвище Муллок, ймовірно, американізувалося від “Мулик” чи “Малюк”. Вона здобула освіту й працювала в архітектурній фірмі в Нью-Йорку, де в 1958 році познайомилася з Лі Гу — корейським принцом у вигнанні.
Лі Гу, народжений у Японії в 1931 році, був сином принца Уна й онуком імператора Коджона. Після падіння монархії він жив у США, адже в Кореї його родину не прийняли. Їхнє знайомство переросло в кохання, і в 1959 році вони одружилися в Нью-Йорку, а згодом переїхали до Сеула.
Життя в Кореї та спадщина
У Кореї Юлія швидко адаптувалася до нової культури, вивчила етикет і зайнялася благодійністю разом із свекрухою, принцесою Банджею. Оскільки вона не могла мати дітей, у 1969 році подружжя удочерило дівчинку Євгенію, але королівська рада цього не визнала. Шлюб із Лі Гу розпався в 1982 році після 20 років разом.
Після розлучення Лі Гу повернувся до Японії, де викладав архітектуру, а Юлія залишилася в Кореї, живучи в палаці Чандук. Вона відкрила майстерню дизайнерського одягу й допомагала бідним, за що її шанували корейці. У похилому віці вона переїхала на Гаваї, де померла в 2017 році в самотності. Її прах розвіяли над Тихим океаном, хоча вона бажала, щоб це зробили в Кореї.
Порівняння двох “останніх принцес”
Докхє й Юлія — різні, але обидві пов’язані з кінцем династії Чосон. Докхє була принцесою за народженням, її життя — трагедія окупації й вигнання. Юлія стала принцесою через шлюб, її історія — про кохання й адаптацію. Ось як їх можна порівняти:
| Аспект | Докхє | Юлія Муллок |
|---|---|---|
| Походження | Дочка імператора Коджона | Дочка українських емігрантів |
| Статус | Принцеса за народженням | Принцеса через шлюб |
| Життя | Вигнання в Японії, повернення | Життя в Кореї, смерть на Гаваях |
| Спадщина | Символ втраченої монархії | Благодійниця, “Велика мама” |
Чому їх називають “останніми”?
Докхє була останнім прямим нащадком імператорської родини, хто жив у Кореї після її відновлення як незалежної держави. Юлія стала “останньою” через шлюб із Лі Гу, який був потенційним спадкоємцем трону, хоч монархія вже не існувала. Їхні долі — це відлуння зниклої епохи, коли Корея втратила свою королівську славу.
Обидві жінки уособлюють кінець династії Чосон, але по-різному: Докхє — як її жертва, Юлія — як її несподіване продовження. Їхні історії показують, як особисті долі переплітаються з великими історичними змінами.
Отже, остання принцеса Кореї — це і Докхє, і Юлія Муллок, кожна в своєму контексті. Одна народилася в палаці, інша прийшла туди через кохання. Їхні життя — це суміш величі й смутку, яка нагадує нам про минуле Кореї та силу людського духу.