Станом на середину 2026 року в Росії експлуатується 11 атомних електростанцій, включаючи єдину у світі плавучу атомну теплоелектростанцію в Певеку. На цих майданчиках працює приблизно 33–34 енергоблоки загальною встановленою потужністю понад 28 гіга ват. Це забезпечує близько 18–20 % усієї електроенергії країни — стабільну, низьковуглецеву базу, яка не залежить від погоди чи сезонних коливань споживання.
Цифра 11 з’являється не випадково. Офіційні дані Росатому враховують десять наземних станцій плюс плавучу ПАТЭС «Академік Ломоносов». Деякі джерела раніше називали 10, бо Білібінська АЕС на Чукотці завершила свою роботу наприкінці 2025 року — її чотири малопотужні блоки ЕГП-6 вивели з експлуатації. Однак майданчик і плавуча станція в тому ж регіоні продовжують існувати як частина єдиної арктичної енергетичної системи. Тож загальна кількість об’єктів залишається 11.
Атомна енергетика Росії — це не просто набір цифр. Це гігантська, технічно складна інфраструктура, що виросла з радянського спадку, пережила паузу 1990-х і зараз активно модернізується. Вона поєднує старі канальні реактори РБМК, найпоширеніші у світі водо-водяні ВВЕР та унікальні реактори на швидких нейтронах. Кожен тип має свою історію, переваги та обмеження, які впливають на безпеку, економіку та плани на майбутнє.
Поточна кількість атомних електростанцій та їх загальна потужність
Щоб зрозуміти реальний масштаб, варто подивитися не лише на загальну цифру, а й на розподіл по конкретних майданчиках. Потужність станцій варіюється від кількох десятків мегават у віддалених регіонах до чотирьох тисяч мегават на найбільших майданчиках європейської частини країни. Багато блоків уже пройшли модернізацію та подовження терміну служби до 60 років, а деякі — навіть більше.
Ось як виглядає актуальна картина станом на 2026 рік:
| Назва АЕС | Регіон | Основні типи реакторів | Блоків (приблизно) | Потужність (МВт) | Примітки 2026 року |
|---|---|---|---|---|---|
| Балаковська | Саратовська обл. | ВВЕР-1000 | 4 | ~4000 | Один з найбільших майданчиків, високий КВВП |
| Білоярська | Свердловська обл. | БН-600, БН-800 | 2 | ~1480 | Єдиний промисловий майданчик зі швидкими реакторами |
| Білібінська | Чукотський АО | ЕГП-6 | 0 (виведено) | ~0 | Блоки зупинені наприкінці 2025 року |
| Калінінська | Тверська обл. | ВВЕР-1000 | 4 | ~4000 | Термін служби подовжено до 60+ років |
| Кольська | Мурманська обл. | ВВЕР-440 | 4 | ~1760 | Найстаріші ВВЕР, активно модернізуються |
| Курська | Курська обл. | РБМК-1000 / ВВЕР-ТОІ | 2 (старі) + нові | ~2000+ | Курська АЕС-2 активно будується |
| Ленінградська | Ленінградська обл. | РБМК-1000, ВВЕР-1200 | 4 (2+2) | ~4400 | Ленінградська-2 — сучасні блоки ВВЕР-1200 |
| Нововоронезька | Воронезька обл. | ВВЕР різних поколінь | 4–5 | ~2500+ | Майданчик з найдовшою історією ВВЕР |
| Ростовська | Ростовська обл. | ВВЕР-1000 | 4 | ~4000 | Раніше називалася Волгодонською |
| Смоленська | Смоленська обл. | РБМК-1000 | 3 | ~3000 | Останні РБМК європейської частини |
| ПАТЭС «Академік Ломоносов» | Чукотка, м. Певек | КЛТ-40С (плавучі) | 2 реактори | 70 | Єдина плавуча АЕС у світі, працює з 2019–2020 |
Ця таблиця показує, наскільки різноманітним є парк російських реакторів. Старі РБМК поступово виводять або замінюють сучасними ВВЕР-ТОІ, а на Білоярській АЕС розвивають технологію швидких нейтронів. Плавуча станція вирішує проблему енергопостачання віддалених арктичних територій без будівництва величезної інфраструктури на вічній мерзлоті.
Типи реакторів на російських АЕС: від класики до інновацій
Для звичайного читача всі атомні станції здаються однаковими — «великі будівлі з трубою». Насправді різниця між типами реакторів принципова і впливає на безпеку, економіку та кількість відходів.
ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор) — найпоширеніший тип у Росії та світі. Вода під високим тиском охолоджує активну зону і одночасно є сповільнювачем нейтронів. Пара для турбін утворюється в окремому парогенераторі. Це «закрита» система з надійним герметичним кожухом безпеки. Сучасні ВВЕР-1200 та ВВЕР-ТОІ — це вже третє покоління з пасивними системами безпеки, які працюють навіть без електрики.
РБМК (реактор великий канальний) — радянська розробка з графітовим сповільнювачем. Саме такий стояв на Чорнобильській АЕС. Після 1986 року всі російські РБМК пройшли глибоку модернізацію: додали швидкодіючі системи аварійного глушення, покращили захист від позитивного парового коефіцієнта реактивності, встановили додаткові поглиначі. Сьогодні вони працюють стабільно, але їхній вік уже великий, тому їх поступово замінюють.
БН (реактор на швидких нейтронах) — технологія, в якій Росія традиційно лідирує. На Білоярській АЕС працюють БН-600 (з 1980 року) та БН-800 (з 2016). Вони не лише виробляють електрику, а й «розмножують» паливо — з урану-238 отримують плутоній-239. Це крок до замкнутого паливного циклу, коли відпрацьоване паливо переробляють і повертають в реактор. БН-800 уже повністю працює на MOX-паливі.
КЛТ-40С — компактні реактори для плавучої станції. Вони розроблені на базі суднових установок криголамів. Два таких модулі дають 70 МВт і можуть працювати 10–12 років без заміни палива. Це ідеальне рішення для маленьких міст у Арктиці, де будівництво звичайної АЕС економічно недоцільне.
Історія розвитку: від першої в світі АЕС до сучасного Росатому
Перша в світі атомна електростанція запрацювала 27 червня 1954 року в Обнінську під Москвою — потужністю всього 5 МВт. Це був експериментальний реактор АМ-1. Потім почалося будівництво комерційних станцій: Нововоронезька, Кольська, Білібінська, Ленінградська. До середини 1980-х у СРСР працювало вже понад два десятки блоків.
Чорнобильська катастрофа 1986 року стала важким ударом. Будівництво нових станцій призупинили, а існуючі РБМК серйозно модернізували. 1990-ті роки принесли економічну кризу — багато проектів заморозили. Відродження почалося наприкінці 1990-х — на початку 2000-х. У 2007 році створили державну корпорацію «Росатом», яка об’єднала весь ядерний цикл: від видобутку урану до будівництва станцій та переробки палива.
Сьогодні Росатом — одна з небагатьох компаній у світі, яка володіє повним ядерним паливним циклом. Це дає стратегічну незалежність: країна не залежить від іноземного збагаченого урану чи послуг з переробки.
Роль атомної енергії в енергетичному балансі Росії
Атомні станції дають не просто кіловати. Вони забезпечують базову генерацію — працюють цілодобово з високим коефіцієнтом використання потужності (часто понад 80–85 %). На відміну від сонця та вітру, вони не залежать від погоди. На відміну від вугілля та газу — майже не викидають CO₂.
У 2025–2026 роках атомна генерація продовжує тримати близько 19 % у загальному балансі. Це дозволяє Росії зберігати відносно низький вуглецевий слід енергетики порівняно з багатьма країнами, де домінує вугілля. Крім того, атомні станції створюють тисячі висококваліфікованих робочих місць у регіонах, де часто немає інших великих промислових об’єктів.
Унікальні об’єкти Росії: плавуча АЕС та реактори на швидких нейтронах
Плавуча атомна станція «Академік Ломоносов» — це не просто технічна дивина. Вона стоїть у порту Певек і постачає тепло та електрику місту та промисловим об’єктам Чукотки. Замість того щоб тягнути сотні кілометрів ліній електропередач через тундру, Росія привезла готову станцію морем. Це приклад практичного рішення для Арктики, де звичайне будівництво вкрай дороге.
Білоярська АЕС з реакторами БН — це лабораторія майбутнього. Тут відпрацьовують технології замкнутого паливного циклу, які дозволять значно зменшити обсяг радіоактивних відходів і ефективніше використовувати уран. БН-800 уже довів можливість роботи на MOX-паливі в промисловому масштабі.
Майбутнє атомної енергетики Росії: плани до 2042 року
Росія не зупиняється на досягнутому. Згідно з Генеральною схемою розміщення об’єктів електроенергетики, до 2042 року планується ввести 38 нових енергоблоків сумарною потужністю близько 29,3 ГВт. Це означає, що країна фактично побудує «другу» атомну енергетику — таку ж потужну, як нинішня.
На заміну старим РБМК приходять сучасні ВВЕР-ТОІ (типовий оптимізований з інноваціями). Будуються нові блоки на Курській АЕС-2, Ленінградській АЕС-2, плануються майданчики в інших регіонах. Паралельно розвивають малі модульні реактори та плавучі станції для Арктики та Сибіру.
Є й амбітніші цілі: проект «Прорив» передбачає створення реакторів БРЕСТ з нітридним паливом та повним замкнутим циклом. Якщо технологія спрацює в промисловому масштабі, це змінить уявлення про ядерну енергетику — відходів стане набагато менше, а палива вистачить на століття.
Цікаві факти про атомні станції Росії
- ПАТЭС «Академік Ломоносов» — єдина у світі плавуча атомна електростанція. Вона може працювати 10–12 років без заміни палива і здатна забезпечити енергією ціле арктичне місто.
- Реактор БН-800 на Білоярській АЕС першим у світі повністю перейшов на MOX-паливо з переробленого урану та плутонію — це реальний крок до замкнутого ядерного циклу.
- Росія — одна з небагатьох країн, яка повністю контролює ядерний паливний цикл: від видобутку урану до переробки відпрацьованого палива та виробництва MOX.
- Коефіцієнт використання встановленої потужності на сучасних російських блоках ВВЕР-1200 часто перевищує 90 % — це один з найвищих показників у світі.
- До 2042 року Росатом планує побудувати 38 нових енергоблоків — це еквівалент майже всієї нинішньої атомної потужності країни.
- Атомна генерація Росії щорічно уникає викидів приблизно 200 мільйонів тонн вуглекислого газу порівняно з вугільними станціями такої ж потужності.
- Перша в світі атомна електростанція запрацювала саме в Росії (Обнінськ, 1954 рік) — за два роки до першої британської та за чотири роки до першої американської комерційної АЕС.
Атомна енергетика Росії — це живий, динамічний сектор, який поєднує радянський фундамент, сучасні технології та амбітні плани на десятиліття вперед. Попри виклики останніх років, країна зберігає технологічне лідерство в кількох ключових напрямках: швидкі реактори, плавучі станції та повний паливний цикл.
Скільки саме станцій буде через десять років — покаже час. Але вже зараз зрозуміло: атомна енергетика залишається одним з найважливіших стовпів енергетичної системи Росії і ключовим інструментом її технологічного впливу у світі.