Зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна в китайському Шеньчжені не стала новою Ялтою. На відміну від лютого 1945 року, коли Вінстон Черчилль, Франклін Рузвельт і Йосип Сталін реально поділили Європу на сфери впливу, нинішня зустріч не принесе проривних угод. Дехто описує це як нову Ялту, але це зовсім не так.
Президенту США після невдачі на проміжних виборах важливо знову виглядати сильним перед телекамерами, російському диктатору після років провалів у війні проти України хочеться постати нарівні зі справжніми наддержавами, а китайський лідер охоче грає роль милостивого імператора. Проте тактика Дональда Трампа не похитне чітко запрограмованого Сі Цзіньпіна.
Читайте також
Про небезпеку зближення чотирьох антизахідних режимів ще у 2018 році попереджав тодішній міністр оборони США Джеймс Меттіс, а зараз ця координація поглиблюється на тлі послаблення американських альянсів. Члени так званої нової осі сильно відрізняються за вагою та устроєм. Китай перетворився на економічного й технологічного колоса з танцюючими роботами та повсюдними дронами доставки в Шеньчжені, Росія має середню економіку, а Іран і КНДР залишаються економічними карликами.
Водночас у Пекіні, Москві та Пхеньяні влада зосереджена в одних руках, а в Тегерані без верховного лідера взагалі незрозуміло, хто керує державою. Усі чотири режими мають один основний інтерес — вони хочуть світу, безпечного для автократів, зокрема для себе.
Найтіснішою є їхня військова взаємодія. Росія руйнує українські міста за допомогою іранських безпілотників і китайських комплектуючих, а іранські інженери вивчають, як російська армія вдосконалює ці апарати в бою. Північна Корея відправила близько 16 000 військових воювати на боці Москви в обмін на гроші та оборонні технології.
Китай утримується від прямих постачань зброї, проте збирає дані про застосування російських дронів у реальній війні, що особливо цінно для країни, яка не вела великих воєн із 1979 року. Водночас іранські ракети, які Тегеран націлює на американські сили в Перській затоці, отримують китайські хімічні прекурсори для твердого палива, дані російської розвідки та китайську супутникову навігацію.
Економічна підтримка під санкціями та суперечливі інтереси
Економічна підтримка з боку Китаю допомагає трьом іншим режимам під санкціями триматися на плаву. Китайські платіжні системи дають змогу обходити західні фінансові обмеження.
- частка юаня та рубля в торгівлі Росії з Китаєм перевищила 95% проти приблизно 25% п’ять років тому
- тіньовий флот танкерів для постачання нафти зріс на 1500% із 2022 року
- Північна Корея відправила близько 16 000 військових на бік Москви
Російська нафта надходить до Китаю та КНДР, а іранська — до китайських портів через тіньовий флот танкерів. Крім того, північнокорейські робітники працюють на російських заводах і частково закривають дефіцит робочої сили в РФ.
У Радбезі ООН Пекін і Москва синхронно блокують вето ініціативи щодо стримування російської агресії, а державна пропаганда всіх чотирьох країн підсилює наративи один одного проти західних демократій. Інтереси учасників четвірки часто суперечать один одному.
На відміну від держав-ізгоїв, Китай заробив на глобалізації, зацікавлений у збереженні світового порядку із чіткими правилами, торгівлі з Європою та дешевій нафті, а також не схвалює дестабілізації регіону з боку Пхеньяна. Проте спільне протистояння США переважує тертя. Пекіну вигідно, щоб американські авіаносці застрягли в Перській затоці замість Тихого океану, а західні ресурси витрачалися на стримування Росії в Україні замість захисту Тайваню.
Цю ситуацію порівнюють з 1930-ми роками, коли Німеччина, Італія та Японія не воювали пліч-о-пліч, але одночасно створювали кризи в різних частинах світу. Хоча аналогія має межі й Володимир Путін, попри сотні тисяч смертей, які він спричинив, не є Гітлером, у разі китайського вторгнення на Тайвань Москва, Тегеран або Пхеньян можуть одночасно розпалити війну в іншому регіоні чи влаштувати масштабну кібератаку із застосуванням штучного інтелекту.
Авторитарні системи не такі хороші, як ліберальні демократії, у створенні багатства, сприянні інноваціям чи забезпеченні гідного життя своїм людям. Але коли вони змовляються, вони можуть зробити світ похмурішим і небезпечнішим. Демократичні держави мають усвідомити небезпеку, щоб протистояти їй.