Оникс ракета, офіційно П-800 «Онікс» (індекс 3М55, за класифікацією НАТО SS-N-26 Strobile), являє собою радянсько-російську універсальну надзвукову протикорабельну крилату ракету середнього радіуса дії. Вона здатна вражати надводні кораблі та наземні цілі в умовах інтенсивного радіоелектронного і вогневого протидії, розвиваючи швидкість до 2,6 Маха на всьому маршруті польоту.
Ключова особливість системи — комбінована траєкторія з висотним маршем і зниженням до 10–15 метрів на кінцевій ділянці, прямоточний повітряно-реактивний двигун і активно-пасивна головка самонаведення. Модифікація «Онікс-М» збільшує дальність до 800 км, а експортна версія «Яхонт» обмежена 120–300 км залежно від профілю. Станом на 2026 рік ракета залишається одним із основних елементів берегових комплексів «Бастіон» і корабельних систем ВМФ Росії, з підтвердженим бойовим застосуванням проти наземних об’єктів.
Для початківців стаття розкриває базові принципи роботи і характеристики простими термінами. Для досвідчених читачів — детальний розбір механізмів, порівняння з аналогами та актуальні дані виробництва.
Історичний шлях від радянського задуму до універсальної зброї
Розробка комплексу четвертого покоління розпочалася наприкінці 1970-х років у ЦКБМ МОМ (згодом НВО машинобудування) під керівництвом головного конструктора Герберта Олександровича Єфремова. На відміну від попередніх радянських протикорабельних ракет, які спеціалізувалися на окремих типах носіїв, «Онікс» одразу проєктувався як універсальний: для підводних човнів, надводних кораблів, берегових установок і потенційно авіації.
Перші випробування відбулися в 1980–1990-х, а на озброєння ВМФ Росії ракету прийняли 23 вересня 2002 року. Виробництвом займається ПО «Стріла» в Оренбурзі. Експортна модифікація отримала назву «Яхонт», а спільна російсько-індійська розробка на її базі — BrahMos. У 2019 році з’явилася модернізована версія 3М55М «Онікс-М» з підвищеною точністю по наземних цілях, збільшеною дальністю та покращеним захистом від засобів радіоелектронної боротьби.
Ця еволюція відображає зміну пріоритетів: від боротьби з авіаносними групами НАТО часів Холодної війни до гнучкого інструменту сучасних конфліктів, де наземна інфраструктура стала не менш важливим об’єктом ураження.
Механізм польоту: як прямоточний двигун і комбінована траєкторія забезпечують невразливість
Силова установка «Онікс» — двоступенева. Твердопаливний стартово-розгінний двигун виводить ракету зі стартового контейнера і розганяє її до швидкості, достатньої для запуску маршового прямоточного повітряно-реактивного двигуна (ПВРД) тягою 4 тонни. Після відпрацювання стартова ступінь відділяється, і ракета переходить на керосин Т-6. ПВРД ефективно працює саме на надзвукових режимах, підтримуючи постійну високу швидкість без необхідності нести окислювач.
Траєкторія зазвичай комбінована: після старту ракета набирає висоту до 14 км, де опір повітря менший і економиться паливо. На маршовій ділянці працює інерційна система навігації з радіовисотоміром. На відстані близько 50 км від цілі вмикається активно-пасивна радіолокаційна головка самонаведення (маса близько 85 кг), яка здатна шукати ціль у секторі ±45°. Після захоплення ракета різко знижується до 10–15 метрів і летить у режимі огинання поверхні, маневруючи з перевантаженнями, що ускладнює роботу зенітних систем.
Саме поєднання надзвукової швидкості на всьому маршруті, низької кінцевої висоти та стійкості до перешкод робить перехоплення «Онікс» технічно складним завданням навіть для сучасних комплексів ППО.
Головка самонаведення працює в умовах хвилювання моря до 7 балів і має високий рівень завадозахищеності завдяки псевдовипадковому перемиканню частот.
Тактико-технічні характеристики в деталях
Основні параметри базової версії та модифікацій зібрані для зручності порівняння. Дані узагальнені за відкритими джерелами, включно з матеріалами виробника та аналітичними оглядами.
| Параметр | Базовий «Онікс» (П-800) | «Онікс-М» | «Яхонт» (експорт) |
|---|---|---|---|
| Довжина (корабельний варіант) | 8–8,6 м | 8–8,6 м | 8–8,6 м |
| Діаметр | 0,67 м | 0,67 м | 0,67 м |
| Розмах крил | 1,7 м | 1,7 м | 1,7 м |
| Стартова маса | 3000 кг (з ТПС — 3900 кг) | 3000 кг | 3000 кг |
| Маса бойової частини | 300 кг (напівбронебійна) | 300 кг | 200 кг |
| Максимальна швидкість | 2,6 Маха (до 3182 км/год на висоті) | 2,5–2,6 Маха | 2,5–2,6 Маха |
| Дальність (комбінована траєкторія) | до 300–600 км | до 800 км | 120–300 км |
| Висота на марші / на кінцевій ділянці | до 14 км / 10–15 м | до 14 км / 10–15 м | до 14 км / 10–15 м |
Джерела даних: відкриті матеріали НВО машинобудування, аналітичні огляди Missile Threat (CSIS) та узагальнення з енциклопедичних статей. Різниця в зазначенні дальності базової версії (300 чи 600 км) пояснюється різними профілями польоту та оцінками різних джерел. Плани збільшення дальності до 1000 км згадувалися в 2022–2025 роках, проте підтвердженої операційної версії з такими показниками станом на середину 2026 року немає.
Порівняння з іншими протикорабельними ракетами
Щоб оцінити місце «Онікс» серед сучасних систем, варто порівняти її з поширеними аналогами. Таблиця нижче демонструє ключові відмінності за швидкістю, дальністю та масою бойової частини.
| Ракета | Швидкість | Дальність | Бойова частина | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| «Онікс» / «Онікс-М» | 2–2,6 Маха | 300–800 км | 300 кг | Надзвук на всьому маршруті, універсальні носії |
| BrahMos (на базі «Онікс») | до 3 Маха | до 500+ км | ~300 кг | Спільна російсько-індійська, вища швидкість |
| Harpoon (США) | ~0,9 Маха | до 280 км (Block II+) | ~220 кг | Дозвукова, масове застосування |
| Exocet (Франція) | ~0,9 Маха | до 180–200 км | ~165 кг | Класична дозвукова ПКР |
| «Циркон» | до 8–9 Маха | до 1000 км | ~300–400 кг | Гіперзвукова, значно дорожча |
На відміну від дозвукових західних ракет, «Онікс» зберігає надзвукову швидкість постійно, що різко скорочує час реакції систем ППО. Порівняно з гіперзвуковим «Цирконом» вона дешевша у виробництві і вже масово розгорнута на берегових комплексах.
Носії, бойове застосування та досвід конфліктів
«Онікс» може запускатися з кораблів проєктів 21631 «Буян-М», 20385, 22350, підводних човнів проєкту 885 «Ясень», а також із берегових рухомих комплексів «Бастіон-П». Експортні «Яхонти» стоять на озброєнні В’єтнаму, Сирії та Індонезії. Індія використовує BrahMos на кораблях і берегових установках.
Перше бойове застосування відбулося 15 листопада 2016 року в Сирії: пуски з комплексу «Бастіон» по наземних цілях. З 2022 року ракети активно застосовувалися Росією проти об’єктів на півдні України — переважно з окупованого Криму. Удари фіксувалися по портовій інфраструктурі Одещини, Миколаєва, Херсонщини. За оцінками українських джерел, загальна кількість застосованих «Оніксів» з 2022 по середину 2026 року становить понад 130–150 одиниць, з різною ефективністю перехоплення.
У нашій практиці аналізу відкритих даних ми стикалися з випадком, коли серія пусків 2023 року по портових об’єктах Одеси демонструвала як високу швидкість підльоту, так і можливість часткового перехоплення сучасними системами типу Patriot і SAMP/T при правильній організації оборони.
Поширені міфи та помилки щодо Оникс ракети
Навколо цієї системи існує кілька стійких уявлень, які не відповідають технічним реаліям.
- Міф: «Онікс» — гіперзвукова ракета. Насправді максимальна швидкість залишається в межах 2,6 Маха. Гіперзвук (понад 5 Маха) характерний для «Циркона».
- Міф: ракета повністю невразлива для будь-якої ППО. Швидкість і низька висота ускладнюють перехоплення, але сучасні системи з високою швидкістю реакції та мережецентричним управлінням здатні збивати частину пусків.
- Міф: дальність завжди 800 чи 1000 км. Базова версія обмежена 300–600 км залежно від траєкторії. 800 км — параметр «Онікс-М». Заяви про 1000 км стосуються перспективних робіт.
- Міф: бойова частина лише 200 кг. Для російської версії стандарт — 300 кг напівбронебійної. Експортна «Яхонт» має 200 кг.
- Помилка: ракета призначена виключно проти кораблів. З 2016 року вона регулярно застосовується по наземних стаціонарних і напівстаціонарних об’єктах.
Розуміння цих нюансів допомагає адекватно оцінювати реальні можливості системи без перебільшень.
Актуальний стан станом на 2026 рік: виробництво, модернізації та тренди
За даними української розвідки на серпень 2026 року, Росія вже виконала річний план виробництва «Оніксів» за сім місяців, виготовивши 60 одиниць. Це свідчить про пріоритетність програми навіть в умовах санкцій. Модернізація триває: удосконалюються головки самонаведення для кращої роботи по наземних цілях і підвищення стійкості до РЕБ.
Вартість однієї ракети оцінюється приблизно в 1,25–1,3 млн доларів США. Порівняно з деякими балістичними системами це відносно доступний засіб для масованих ударів. Берегові комплекси «Бастіон» у Криму залишаються основним засобом застосування проти південних регіонів України.
Тренд 2025–2026 років — подальше розширення номенклатури носіїв і поступове збільшення частки модернізованих «Онікс-М» у арсеналі.
Питання, які часто виникають у читачів
Чим «Онікс» відрізняється від «Калібру»?
«Калібр» — переважно дозвукова крилата ракета з більшою дальністю в деяких версіях, але значно меншою швидкістю. «Онікс» зберігає надзвук і краще підходить для швидкого прориву ППО на середніх дистанціях.
Чи можна збивати «Онікс» існуючими системами?
Так, комплекси Patriot PAC-3, SAMP/T та деякі інші здатні перехоплювати такі цілі, особливо при ранньому виявленні та правильному позиціонуванні. Успішність залежить від щільності оборони і кількості одночасних пусків.
Чому ракета застосовується по наземних цілях, якщо розроблялася як протикорабельна?
Універсальність була закладена з самого початку. Модернізація головки самонаведення і програмного забезпечення дозволила ефективно працювати по стаціонарних об’єктах без кардинальної зміни конструкції.
Яка точність ураження?
За оцінками експертів, кругове ймовірне відхилення становить близько 1,5 м у сприятливих умовах. Реальна точність залежить від якості цілевказівки, РЕБ і профілю польоту.
Чи є ядерна версія?
Конструкція допускає оснащення спеціальною бойовою частиною, проте в бойових умовах застосовувалися лише звичайні фугасно-проникаючі боєголовки.
Чек-лист ключових параметрів для швидкого орієнтування
Для тих, хто хоче швидко перевірити власне розуміння системи, пропонуємо короткий перелік контрольних пунктів:
- Швидкість на всьому маршруті — надзвукова (2–2,6 Маха).
- Дальність базової версії — до 300–600 км, «Онікс-М» — до 800 км.
- Бойова частина російської версії — 300 кг.
- Основні носії — «Бастіон», кораблі проєктів 21631/22350, підводні човни «Ясень».
- Перше бойове застосування — Сирія, листопад 2016.
- Головна перевага — поєднання швидкості, низької кінцевої висоти та універсальності.
- Головне обмеження — вартість і складність масового застосування порівняно з дешевшими дозвуковими ракетами.
Цей перелік допомагає структурувати інформацію як початківцям, так і тим, хто вже має базові знання про сучасні ударні системи.