На початок червня 2026 року Володимир Парасюк служить лейтенантом у 8-му окремому полку спеціального призначення Збройних Сил України. Він бере участь у спецопераціях, пройшов шлях від рядового до офіцера після повномасштабного вторгнення. Семен Семенченко залишається в Україні, залучений до окремих проєктів Головного управління розвідки Міністерства оборони. Судова справа проти нього, відкрита ще у 2021 році, досі не завершена, хоча обмеження поступово знімали.
Обидва чоловіки — яскраві постаті Євромайдану, які у 2014-му стали символами спротиву. Сьогодні їхні дороги розійшлися, але обидві ведуть до захисту країни, тільки різними темпами і в різних форматах. Парасюк обрав прямий шлях у строй, Семенченко — складніший маршрут через юридичні перипетії та тіньову роботу на користь держави.
Володимир Парасюк: від запальної промови на Майдані до холодної дисципліни спецпризначенця
Володимир Зіновійович Парасюк народився 9 липня 1987 року у селі Майдан на Львівщині. У молодості грав у КВК, займався малим бізнесом, здобув освіту в електроніці та юриспруденції. Полум’яна натура проявилася під час Євромайдану. 21 лютого 2014 року саме він вийшов на сцену і виголосив жорсткий ультиматум Віктору Януковичу з вимогою негайно піти у відставку. Та промова стала однією з найгучніших точок неповернення.
Після перемоги Революції гідності Парасюк потрапив до Верховної Ради VIII скликання. Там він запам’ятався не стільки законопроєктами, скільки запальним характером і участю у численних сутичках. З 2014 по 2019 рік працював у комітеті з питань запобігання корупції, але справжньою його стихією залишалася вулиця і пряма дія.
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022-го Парасюк не став шукати броню чи бронь. Він одразу вступив до лав ЗСУ. Службу почав рядовим, пройшов бойовий шлях на Київському, Харківському, Луганському та Донецькому напрямках. Брав участь у боях за Сєвєродонецьк, де отримав поранення в ногу. Поступово піднявся до звання лейтенанта. Сьогодні він служить у 8-му окремому полку спеціального призначення — підрозділі, який виконує найскладніші завдання.
Останні публікації та його власні дописи у соцмережах показують людину, яка сильно змінилася. Запальний майданівський сотник став спокійнішим, зосередженим, майже аскетичним. У січні 2026 року він написав у Facebook про відпустку після чотирьох років війни: замість того, щоб виспатися, боїться витрачати час на сон, бо хочеться максимально довгого дня з рідними та побратимами. Це не просто слова — це голос людини, яка вже давно живе в іншому часовому вимірі.
Сімейне життя теж зазнало удару. Парасюк рідко бачить маленького сина. Війна забрала не тільки час, а й можливість бути присутнім у найважливіші моменти. Російський суд заочно засудив його до 11 років ув’язнення за акцію 2016 року біля генконсульства РФ у Львові, де він зірвав і спалив російський прапор. Для Парасюка це черговий доказ, що ворог його пам’ятає.
Семен Семенченко: командир «Донбасу», екснардеп і людина в сірій зоні
Семен Ігорович Семенченко (справжнє ім’я — Костянтин Ігорович Гришин) народився 6 червня 1974 року в Севастополі. До 2014-го встиг попрацювати журналістом, директором підприємства, навіть мав справу з супутниковим телебаченням. Коли почалася агресія Росії на сході, він не став чекати наказів згори. Створив добровольчий батальйон «Донбас», який швидко став одним із найбоєздатніших підрозділів на початку АТО.
Батальйон брав участь у боях за Іловайськ (там Семенченко отримав поранення), звільненні Артемівська, Попасної, Лисичанська. За мужність нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. У 2014 році Семенченко пройшов до Верховної Ради від партії «Самопоміч», став першим заступником голови комітету з питань національної безпеки і оборони. Його балаклава і прямі висловлювання стали впізнаваним образом тієї епохи.
Політична кар’єра завершилася у 2019-му. А у 2021 році СБУ затримала Семенченка за підозрою у створенні незаконної приватної військової компанії, організації обстрілу будівлі телеканалу «112 Україна» у 2019 році та незаконному поводженні зі зброєю. Деякий час він перебував у Лук’янівському СІЗО. У червні 2022-го за клопотанням Головного управління розвідки (ГУР) МОУ суд змінив запобіжний захід на домашній арешт. Кирило Буданов особисто поручився за організаторські здібності Семенченка і його потенційну користь для оборони.
З 2023 року обмеження поступово знімали. У вересні 2024 року в інтерв’ю Семенченко розповів, що суд дозволяв йому виїжджати для планування операцій разом із ГУР, зокрема під Бахмутом. Він не потрапив на передову навіть під гарантію Буданова, але знайшов інші способи допомагати: залучений до окремих операцій, веде проєкти і збирає людей у бойовий підрозділ. Судова справа досі триває, однак станом на 2026 рік Семенченко перебуває в Україні і продовжує діяльність, пов’язану з розвідкою та організацією.
Паралелі доль: два обличчя Майдану, два способи служити
Обидва чоловіки у 2014-му опинилися в епіцентрі подій. Обидва мали бойовий досвід і політичні амбіції. Обидва знали один одного ще з майданівських і парламентських часів — іноді виступали разом, іноді опинялися по різні боки барикад у залах Ради.
Парасюк вибрав максимально прямий і прозорий шлях: пішов у регулярні війська, піднявся по службі, став офіцером спецпризначення. Його образ сьогодні — це спокійний, зосереджений воїн, який рідко дає інтерв’ю і майже не веде публічної політики. Семенченко залишився в сірій зоні: з одного боку — підозри у тяжких злочинах, з іншого — реальна співпраця з ГУР і визнання його організаторського таланту на державному рівні.
Обидва втратили звичне публічне життя. Парасюк — через фронт і рідкісні відпустки. Семенченко — через юридичні обмеження та необхідність залишатися в тіні. Обидва продовжують впливати на хід подій, тільки різними інструментами.
Цікаві факти про Парасюка та Семенченка
- Парасюк у січні 2026 року публічно зізнався, що після чотирьох років війни під час відпустки боїться витрачати час на сон — хочеться прожити кожен день максимально повно з рідними.
- Семенченко у 2014-му носив балаклаву не тільки з міркувань безпеки, а й тому, що його сім’я на той момент перебувала в Донецьку, а батьки — у Севастополі після анексії Криму.
- У 2016 році Парасюк разом із Семенченком та Єгором Соболєвим брали участь у торговельній блокаді окупованого Донбасу — перекривали залізницю та автошляхи.
- Російський суд заочно засудив Парасюка до 11 років ув’язнення за спалення прапора РФ біля генконсульства у Львові у 2016 році.
- Семенченко — один із небагатьох, кого ГУР особисто просило суд відпустити для участі в обороні країни ще у 2022 році.
- Парасюк має маленького сина, якого через службу бачить вкрай рідко — це одна з найболючіших тем у його нинішньому житті.
- Обидва фігуранти свого часу брали участь у гучних сутичках у стінах Верховної Ради — іноді на одній стороні, іноді на різних.
Що це означає для України сьогодні
Історії Парасюка і Семенченка — це не просто дві біографії. Це відображення того, як революційна енергія 2014 року перетворилася на щоденну, часто непомітну роботу у 2026-му. Хтось обрав окопи і спецоперації. Хтось — складний баланс між юридичними проблемами і реальною допомогою розвідці.
Обидва залишаються в строю. Один — у погонах лейтенанта ССО. Другий — у статусі людини, чиї організаторські навички держава вважає корисними навіть попри незавершені справи. Їхні шляхи показують: Майдан не завершився у 2014-му. Він продовжується у різних формах — від передової до кабінетів розвідки — і вимагає від людей не тільки хоробрості, а й уміння залишатися потрібним країні в найрізноманітніших умовах.
Сьогодні, коли хтось запитує «де зараз Парасюк та Семенченко», відповідь проста і водночас глибока: вони там, де можуть приносити найбільшу користь у цій війні. Просто роблять це по-різному. І обидва способи — частина однієї великої боротьби.