Одна група шахедів у сучасних атаках на Україну найчастіше налічує від 20 до 40 дронів-камікадзе. Ця цифра не стоїть на місці — вона пульсує залежно від мети, ресурсів агресора та поточної фази війни. У 2025–2026 роках середній розмір групи стабілізувався саме в цьому діапазоні, хоча трапляються і менші розвідувальні формації по 5–10 апаратів, і потужні ударні хвилі до 50–80, а в окремих випадках навіть до 150 дронів. Російські сили запускають кілька таких груп одночасно, створюючи загальну хвилю в сотні одиниць за ніч, щоб максимально перевантажити українську протиповітряну оборону.
Ця тактика народилася не відразу. Перші атаки 2022 року були скромними — поодинокі дрони або крихітні групи з 2–7 одиниць. Сьогодні ж небо над Україною регулярно гуде від скоординованих роїв, де кожен шахед несе 40–50 кілограмів вибухівки, а вся група здатна завдати відчутної шкоди енергетиці, промисловості чи цивільній інфраструктурі. Зростання виробництва в Єлабугі дозволило агресору перейти від точкових ударів до справжнього насичення повітряного простору.
Розуміння, скільки шахедів летить в одній групі, допомагає не лише військовим аналітикам, а й звичайним людям, які щоночі слухають сирени. Це не просто статистика — це реальність, у якій українські мобільні вогневі групи, перехоплювачі-дрони та системи РЕБ щодня демонструють, як можна протистояти навіть таким масованим атакам.
Що насправді означає «група шахедів» у військових зведеннях
У звітах Повітряних сил ЗСУ термін «група» позначає тактичну формацію дронів, запущених приблизно одночасно з одного чи сусідніх напрямків. Дрони летять на відстані 500–2000 метрів один від одного, тримаючи приблизно однакову висоту й курс. Такий стрій дозволяє уникнути зіткнень у повітрі й водночас створює ефект насичення: радари фіксують цілу хмару цілей, а мобільні групи стрільців не встигають реагувати на всі одразу.
Не всі дрони в групі — справжні шахеди з бойовою частиною. Часто до них додають дешеві імітаційні «Гербери» чи «Італмаси», які імітують теплову та радіолокаційну сигнатуру, змушуючи ППО витрачати ресурси на фальшиві цілі. Реальна бойова група шахедів-136 (російська назва «Герань-2») становить основу, а решта — шум для перевантаження системи.
Групи запускають не хаотично. Їх формують на аеродромах у Приморсько-Ахтарську, Курській чи Брянській областях, а також з окупованого Криму. Кожен запуск відбувається з вантажівок-контейнерів, що дозволяє швидко випускати цілі залпи. Результат — нічне небо, яке оживає низьким, настирливим гудінням двигунів, ніби хтось запустив тисячі газонокосарок одночасно.
Еволюція розміру груп: від перших експериментів до масованих роїв 2026 року
На початку повномасштабного вторгнення росіяни тестували іранські дрони невеликими порціями. У 2022-му групи рідко перевищували 7–10 апаратів — достатньо, щоб перевірити, як працюватиме українська ППО. До 2023 року цифри підросли до 5–15 дронів: агресор уже розумів, що малі групи змушують витрачати дорогі ракети на дешеві цілі.
2024 рік став перехідним. Виробництво в Єлабугі наростало, і групи почали стабільно сягати 10–20 одиниць. Але справжній стрибок стався в 2025-му, коли Росія випустила понад 44 тисячі шахедів за перші десять місяців — у чотири рази більше, ніж роком раніше. Середній розмір групи підскочив до 20–40. У 2026-му ця тенденція лише посилилася: щоденні запуски іноді перевищують 400–500 дронів, розділених на 4–6 груп по 25–45 апаратів.
Ось як змінювалася картина з часом:
| Рік | Середній розмір групи | Мінімальний розмір | Максимальний розмір групи | Приблизний річний обсяг запусків |
|---|---|---|---|---|
| 2022 | 2–7 | 1–2 | 10 | Близько 3700 |
| 2023 | 5–15 | 3–5 | 20–30 | Понад 7000 |
| 2025 | 20–40 | 10–15 | 50–80 (іноді 150) | Близько 55 000 (з декоями) |
| 2026 (січень–квітень) | 25–45 | 15–20 | 60–100+ | Понад 19 000 (частково) |
Дані в таблиці базуються на зведеннях Повітряних сил ЗСУ та відкритих джерелах. Кожна нова хвиля приносила не лише кількісне зростання, а й якісні зміни — швидші двигуни, кращу стійкість до РЕБ і навіть камери для коригування в польоті.
Фактори, що визначають кількість дронів у групі
Розмір групи залежить від кількох ключових елементів. По-перше, це мета атаки. Розвідувальні або відволікаючі групи зазвичай невеликі — 5–10 дронів, щоб змусити ППО ввімкнути радари й розкрити позиції. Ударні формації для енергетики чи військових об’єктів сягають 30–50 апаратів: навіть якщо половину зіб’ють, решта може завдати шкоди.
По-друге, виробничі можливості. У 2025 році Росія випускала до 2700 шахедів на місяць, а щоденно — близько 170–200 штук разом з декоями. Це дозволило накопичувати запаси й формувати великі рої. По-третє, погодні умови: при температурі нижче мінус п’яти градусів дрони стабільніше тримають стрій і гірше видно на радарах. І, звісно, наявність супроводу — ракети, балістика чи навіть нові реактивні варіанти «Герань-3», які летять зі швидкістю до 600 км/год.
Географія теж грає роль. Запуски з кількох регіонів одночасно розтягують українську оборону, тому одна «велика» атака може складатися з 4–6 груп, що йдуть різними коридорами.
Тактика росіян: як формуються та діють групи шахедів
Російські оператори не просто кидають дрони в небо. Вони використовують «вовчу зграю» — тактику, коли групи розподіляються по висоті, швидкості й курсу. Одні летять низько, майже чіпляючи верхівки дерев, інші — на 2–4 кілометрах. Деякі роблять різкі маневри, інші тримають прямий курс. Мета одна: змусити системи ППО розпорошити увагу.
Часто першими йдуть дешеві декої, за ними — справжні шахеди. У 2025–2026 роках з’явилися модифікації з камерами та навіть головками самонаведення на радіовипромінювання — дрони почали «полювати» на радари українських систем. У ніч на 22 грудня 2025 року, наприклад, 86 дронів розділили на 3–4 групи по 20–30 шахедів. Вони йшли хвилями, змінюючи напрямки, щоб максимально ускладнити роботу перехоплювачів.
Психологічний тиск — ще один елемент тактики. Постійне гудіння в небі, сирени кожної ночі, необхідність спати в укриттях — усе це виснажує цивільних. Але водночас загартовує. Українці вже звикли розрізняти звук різних модифікацій: стандартний шахед гуде як стара газонокосарка, а реактивний — проноситься з пронизливим свистом.
Технічні особливості шахедів, які роблять групові атаки ефективними
Базовий шахед-136 — це іранський дрон-камікадзе з поршневим двигуном Mado MD-550, що розвиває близько 185 км/год. Довжина 3,5 метра, розмах крил понад 2 метри, дальність до 2000 кілометрів. Бойова частина — 40–50 кг вибухівки, достатньо, щоб пошкодити трансформаторну підстанцію чи пошкодити дах будинку. Дешевизна (20–35 тисяч доларів за штуку) дозволяє масово використовувати.
У 2025 році з’явилися реактивні варіанти, що розганяються до 600 км/год. Вони гірше маневрують, зате швидше долають відстань і складніше перехоплюються. Навігація спочатку була інерційною + GPS, але після українських РЕБ росіяни додали інерційні системи та навіть українські мобільні мережі для корекції. Чорне фарбування зменшує видимість уночі.
У групі кожен дрон виконує свою роль: одні — приманки, інші — ударні, треті — розвідники. Разом вони створюють ефект, подібний до зграї птахів, яка заплутує хижака.
Як Україна протидіє груповим атакам шахедів
Українські захисники перетворили асиметрію на перевагу. Мобільні вогневі групи на пікапах з кулеметами «Максим» і «ДШК» збивають до 40% дронів. Перехоплювачі-дрони, які виробляють волонтери, коштують у рази дешевше шахедів і вже збивають їх цілими пачками. Сили безпілотних систем лише за один період знищили понад тисячу ворожих апаратів.
РЕБ глушить навігацію, а нові системи виявлення за звуком працюють навіть без радарів. Ефективність перехоплення тримається на рівні 85–94% попри зростання обсягів. Кожна збита група — це мільйони доларів, викинутих агресором на вітер, і врятовані українські життя.
Цікаві факти про групи шахедів
Факт 1. Одна типова група вартістю близько 800 тисяч доларів може бути повністю нейтралізована українськими перехоплювачами за кілька тисяч гривень.
Факт 2. У липні 2025-го зафіксували рекордну одиничну групу зі 150 дронів — вона розподілилася на підгрупи й атакувала одразу кілька областей.
Факт 3. Декої в групах іноді становлять до 60% складу, перетворюючи атаку на справжню гру в «холодну гарячу» для ППО.
Факт 4. Росіяни намагаються запускати дрони в холодну погоду, бо мороз зменшує теплову сигнатуру й ускладнює роботу тепловізорів.
Факт 5. За даними аналізів, загальна кількість запущених шахедів з початку повномасштабного вторгнення перевищила 112 тисяч станом на кінець 2025 року.
Вплив масованих групових атак на щоденне життя українців
Кожна велика хвиля шахедів — це не лише пошкоджені будинки чи підстанції. Це діти, які сплять у коридорах, матері, що перевіряють зарядку павербанків, і чоловіки, які о 3:00 ранку вибігають на дах з кулеметом. Гудіння в небі стало новою нормою, але й символом незламності. Люди продовжують працювати, вчитися, кохати — попри те, що агресор намагається перетворити ніч на постійний стрес.
Економічно кожна група коштує Росії величезних ресурсів, але завдає й реальної шкоди. Енергетична інфраструктура страждає, підприємства змушені переходити на генератори. Та водночас українська промисловість перехоплювачів росте шаленими темпами, а досвід протидії вже вивчають союзники в інших регіонах світу.
Групи шахедів — це не просто дрони. Це інструмент затяжної війни на виснаження. Але кожен збитий апарат — це крок до того дня, коли небо знову стане тихим і спокійним. І українці роблять усе, щоб цей день настав швидше.