Річки України завжди були джерелом сили — від давніх водяних млинів до сучасних турбін, що обертаються під напором води й перетворюють її енергію на електричний струм. Сьогодні, коли енергосистема країни проходить випробування війною та відновленням, гідроелектростанції відіграють особливу роль: вони не просто генерують електроенергію, а й балансують мережу, допомагають переживати пікові навантаження та зберігають маневрові можливості системи.
Питання «скільки гідроелектростанцій в Україні» не має простої відповіді однією цифрою. Станом на 2026 рік в країні функціонує понад 110 гідроелектростанцій різного масштабу. З них дев’ять-десять — це великі та потужні об’єкти Дніпровського і Дністровського каскадів, якими керує ПрАТ «Укргідроенерго». Решта — понад сотня малих, міні- та мікро-ГЕС, що працюють на карпатських річках, подільських потічках та інших водних артеріях. Загальна встановлена потужність великих станцій сягає близько 5800–5900 МВт, а малі додають ще 100–180 МВт.
Ця цифра включає як класичні ГЕС, так і гідроакумулюючі станції (ГАЕС), які працюють за принципом «водяної батареї». Дані базуються на інформації Укргідроенерго та аналітичних матеріалах 2025–2026 років. Каховська ГЕС після підриву 2023 року більше не входить до діючих об’єктів, а Дніпровська ГЕС зазнала серйозних пошкоджень і тимчасово обмежена в роботі.
Дніпровський каскад: велетні, що формували історію
Дніпровський каскад — це справжній хребет української гідроенергетики. Його будівництво в радянські часи стало символом індустріалізації, але водночас змінило долю тисяч людей і сотень кілометрів заплав. Сьогодні каскад продовжує працювати, попри втрати та пошкодження.
Київська ГЕС (408,5 МВт) і Київська ГАЕС (235,5 МВт у генераторному режимі) розташовані біля столиці. Вони першими зустрічають води Дніпра після виходу з Білорусі та допомагають регулювати рівень у Київському водосховищі. Канівська ГЕС (444 МВт) — наступний ступінь, а її водосховище славиться мальовничими берегами та рекреаційним потенціалом. Кременчуцька ГЕС (700,4 МВт) має найбільше водосховище каскаду — справжнє «море» посеред степу, яке регулює стік на величезній території.
Середньодніпровська ГЕС (352 МВт) у Кам’янському (колишньому Дніпродзержинську) — компактніша, але важлива ланка. А Дніпровська ГЕС у Запоріжжі (1569 МВт) — легендарна перша велика станція каскаду, збудована в 1930-х. Її гребля та машинний зал пережили Другу світову, але російські ракетні удари 2024 року завдали критичних пошкоджень. Станція тимчасово не працює на повну потужність, відновлення триватиме роки.
Каховська ГЕС (351 МВт) була зруйнована 6 червня 2023 року. Підрив греблі призвів до катастрофічного затоплення нижче за течією, втрати зрошувальних систем для півдня України та масштабної екологічної трагедії в пониззі Дніпра та Чорному морі. Каховська ГЕС-2 перебуває на стадії проєктування.
Дністровський каскад та інші важливі об’єкти
На заході країни гідроенергетика розвивалася дещо інакше — з більшим акцентом на ГАЕС. Дністровська ГЕС (702 МВт) на річці Дністер — одна з найпотужніших у регіоні. Нижньодністровська ГЕС (40,8 МВт) доповнює каскад. Але справжньою гордістю є Дністровська ГАЕС — одна з найбільших гідроакумулюючих станцій Європи. У генераторному режимі її потужність уже перевищує 1296 МВт, а після завершення будівництва сягне понад 2200 МВт. Вночі станція «качає» воду вгору, вдень скидає її, генеруючи струм у години пік.
На Південному Бузі працюють Ташлицька ГАЕС (близько 453 МВт у генераторному режимі) та невеликі Олександрівська (11,5 МВт) і Первомайська ГЕС (1,77 МВт). У Закарпатті Теребле-Ріцька ГЕС (27 МВт) — одна з найстаріших діючих станцій країни, запущена ще 1955 року. Вона досі забезпечує електроенергією гірські села.
Мала гідроенергетика: понад сотня локальних джерел
Понад 100 малих, міні- та мікро-ГЕС (потужністю до 10 МВт, часто значно менше) розкидані по Карпатах, Поділлю, Житомирщині та інших регіонах. Їхня сумарна потужність — 100–180 МВт. Багато з них з’явилися або відродилися в 2000-х завдяки «зеленому тарифу».
У високогір’ї Івано-Франківщини чи Закарпаття маленька станція на стрімкому потоці може живити ціле село або кілька сотень домогосподарств. Такі об’єкти дають роботу місцевим жителям, зменшують втрати в мережах і підвищують енергетичну незалежність віддалених територій. Водночас екологи звертають увагу на ризики: перешкоди для міграції риби, зміна гідрологічного режиму річок, накопичення наносів. Сучасні проєкти все частіше передбачають рибопропускні споруди та екологічний моніторинг.
Як працюють ГЕС та ГАЕС: проста механіка великої сили
Принцип роботи класичної ГЕС зрозумілий навіть школяреві: вода з водосховища або річки під напором спрямовується на лопаті турбіни. Обертання турбіни передається генератору, який виробляє електрику. На Дніпрі, де напір відносно невеликий, використовують поворотно-лопатеві (капланові) турбіни. У гірських районах з великим перепадом висот — радіально-осьові або ковшові.
ГАЕС — це інженерний шедевр. Вночі, коли електроенергія дешева або надлишкова (від атомних станцій чи сонячних панелей), станція працює в насосному режимі: електродвигуни качають воду з нижньої водойми у верхню. Вдень, у години пік, вода скидається вниз, обертаючи турбіни вже як генератор. Таким чином ГАЕС стає гігантським акумулятором, який стабілізує всю енергосистему. Саме тому розширення Дністровської ГАЕС має стратегічне значення для інтеграції більшої кількості сонячної та вітрової генерації.
Наслідки війни та відновлення
Війна завдала гідроенергетиці тяжких ударів. Каховська трагедія 2023 року — це не лише втрата 351 МВт, а й руйнування зрошувальної системи, загибель екосистем та загроза водопостачанню мільйонів людей. Дніпровська ГЕС після ударів 2024 року потребує тривалого відновлення — за оцінками фахівців, роки роботи. Інші станції продовжують працювати, іноді видаючи рекордні добові обсяги під час весняних паводків.
Укргідроенерго активно модернізує обладнання, впроваджує цифрові системи керування та співпрацює з міжнародними партнерами щодо відновлення пошкоджених об’єктів. Експериментальні проєкти уряду спрямовані на прискорене відновлення гідроагрегатів. Паралельно триває підготовка до будівництва нових потужностей, зокрема Канівської ГАЕС.
Майбутнє: балансування та нові проєкти
Гідроенергетика в Україні має значний потенціал зростання, особливо в сегменті ГАЕС. Нові станції дозволять краще балансувати енергосистему зі збільшенням частки відновлюваних джерел. Програми розвитку, ухвалені ще до повномасштабного вторгнення, передбачали доведення частки гідрогенерації в балансі до 15 % і більше. Сьогодні пріоритети змінилися: спочатку — відновлення пошкодженого, потім — обережне розширення з урахуванням екологічних стандартів ЄС.
Мала гідроенергетика теж має перспективи, якщо проєкти будуть екологічно відповідальними. Комбінація великих маневрових станцій і розподіленої малої генерації створює більш стійку систему, менш вразливу до точкових ударів.
Цікаві факти про гідроенергетику України
- Дніпровська ГЕС у 1930-х роках була однією з найбільших гідроелектростанцій у світі та справжнім символом радянської індустріалізації. Її будівництво назавжди змінило ландшафт і долю Запоріжжя.
- Дністровська ГАЕС після повного запуску всіх агрегатів стане однією з найпотужніших гідроакумулюючих станцій Європи — її проектна потужність у генераторному режимі перевищить 2260 МВт.
- Сумарний об’єм водосховищ Дніпровського каскаду становить десятки кубічних кілометрів води — це справжні рукотворні моря посеред України, які впливають на клімат прилеглих територій.
- Мала ГЕС потужністю всього 1 МВт за сприятливих умов може забезпечити електроенергією 300–600 домогосподарств або невелике виробництво, значно зменшуючи втрати в розподільних мережах.
- Під час весняних паводків гідроелектростанції іноді перевищують планові показники генерації на десятки відсотків, демонструючи, наскільки важливо мати гнучкі потужності в енергосистемі.
Гідроелектростанції України — це не просто цифри в таблицях і мегавати на папері. Це історії інженерного подвигу, екологічних компромісів, воєнних втрат і щоденної праці тисяч людей, які тримають світло в домівках навіть у найскладніші часи. Річки продовжують текти, турбіни — обертатися, а енергія води — допомагати країні триматися на ногах і дивитися вперед.
Кількість станцій може змінюватися з часом — через відновлення, модернізацію чи появу нових об’єктів. Але їхнє значення для енергетичної безпеки та балансу системи залишається незмінним.