Олександр Теренчук народився 9 січня 1982 року в маленькому селі Плисків на Погребищенщині Вінницької області. Саме там, серед тихих сільських вулиць і безкрайніх полів, формувався характер майбутнього гумориста, актора, шоумена й депутата. Батьки — медики — мріяли, що син піде їхніми стопами, але хлопець із дитинства тягнувся до руху, швидкості й гучного сміху. Легка атлетика стала його першою серйозною любов’ю: сорок три перемоги на районних змаганнях і п’ять — на обласних. Ці цифри не просто статистика. Вони свідчать про залізну дисципліну, яку він проніс через усе життя.
Шкільні роки в Літині запам’яталися не лише спортивними кубками. Саме там Олександр уперше вийшов на сцену — провів шкільну лінійку. Той день став точкою, після якої сцена вже не відпускала. Пізніше він зізнавався, що в дитинстві мріяв стати міліціонером або пожежником. Іронія долі: через багато років він зіграє саме участкового Сашка в одному з найпопулярніших українських ситкомів.
Освіта та народження гумориста
Після школи шлях лежав до Вінницького державного педагогічного університету, факультет фізичного виховання. Логічний вибір для чемпіона з легкої атлетики. Але саме в університеті відбувся справжній вибух. На другому курсі Олександр узяв під своє крило команду факультету з КВН. «Козлофак» — так жартома називали їх — двічі поспіль став чемпіоном університету. Для вишу, де КВН існував уже тридцять п’ять років, це був справжній прорив.
Університетські роки дали не лише диплом. Тут він познайомився з майбутньою дружиною Світланою. Молоді люди зустрілися ще студентами, а 10 листопада 2007 року розписалися. Весілля організував сам Олександр — без зайвої помпи, але з душею. Навколо були свої: колеги з КВН, друзі, які вміли і пожартувати, і підтримати. Через сімнадцять років спільного життя цей шлюб завершиться, але тоді все здавалося лише початком довгої й щасливої дороги.
КВН: «Вінницькі перці» підкорюють Україну
2006 рік став переломним. У Вінниці зібрали найкращих місцевих гумористів і створили команду «Вінницькі перці». Олександр Теренчук і Дмитро Голубєв стали її яскравими обличчями. Уже того ж року команда виграла Вищу українську лігу КВН. Через чотири роки — повторює успіх. Плюс Кубок Президента України. Це вже не просто аматорські ігри. Це професійний рівень, гастролі, корпоративи, перші серйозні гроші.
Були й московські сезони. У 2010 році «Вінницькі перці» дісталися півфіналу Вищої ліги КВН Олександра Маслякова. Але атмосфера там виявилася зовсім іншою. Редактори прямо вимагали прибрати жарти про російські теми й навпаки — «чмирити» українців. Олександр пізніше згадував це без гіркоти, але з чітким розумінням: український гумор має звучати українською і про українське. Саме тому після 2014 року багато команд, зокрема й вінницькі хлопці, свідомо відмовилися від російських майданчиків.
КВН дав Теренчуку не лише титули. Він навчив працювати в команді, імпровізувати, тримати залу навіть тоді, коли текст вилітає з голови. А ще — познайомив із людьми, які пізніше стали партнерами на сцені: Юрієм Ткачем, Іриною Сопонару, Віктором Гевком.
Телевізійна кар’єра: від «Країни У» до участкового Сашка
Дебют на великому екрані вийшов майже випадковим. Наума Бобулю, який тоді вже працював зі студією «Квартал 95», запросив Олександра на зйомки. Кілька акторів не з’явилися, і Теренчук отримав головну роль. Так народився його шлях у скетч-шоу «Країна У» і «Казки У». Потім були епізоди в «Готелі Галіція» і «Танька та Володька».
Справжнім проривом стала роль участкового Сашка в ситкомі «Одного разу під Полтавою». Серіал став найдовшим і найрейтинговішим комедійним проєктом України. Три роки зйомок, рекорди каналу ТЕТ, а потім — плани зняти повнометражний фільм. Два знімальні дні встигли відпрацювати до початку повномасштабного вторгнення. Війна поставила все на паузу, але роль уже назавжди закріпила за Теренчуком образ доброго, трохи розгубленого, але завжди справедливого поліцейського.
Окремою сторінкою стала робота спеціальним кореспондентом «Чисто News Вінниця» на каналі 1+1. Олександр робив матеріали виключно про рідне місто. Разом із Володимиром Жидковим і Євгеном Кошовим він створював той самий легкий, але влучний гумор, який люди вмикали після важкого дня.
Ведучий, якого бронюють за півроку
Паралельно з телебаченням розвивалася кар’єра ведучого. Сьогодні Олександр Теренчук — один із найдорожчих і найзатребуваніших шоуменів Вінниччини. Весілля в місті — від тисячі доларів, за містом — півтори. За роки він провів понад шістсот весіль, триста з гаком корпоративів і сотні інших заходів. Працює українською й російською, але останніми роками все частіше обирає українську.
Особливість його стилю — повна відсутність шаблонності. Кожне свято отримує індивідуальний сценарій. Іноді це класична церемонія з елементами гумору, іноді — повністю тематичне шоу. Під час війни формат змінився. Багато наречених — військові. Танцювальна програма мінімальна або взагалі відсутня. Зате з’явилися благодійні збори прямо під час бенкету. На одному з таких весіль зібрали кошти на два автомобілі для ЗСУ, спальники й зимовий одяг.
Працює в дуетах з Дмитром Голубєвим, Іриною Сопонару, Юрієм Ткачем. Географія — майже вся Україна: Тернопіль, Чернівці, Одеса, Івано-Франківськ. Було навіть весілля в Польщі. Але Вінниця залишається базою. Олександр неодноразово казав, що не планує переїжджати до Києва. Називає себе «остарбайтером» у столиці — приїхав, відпрацював, повернувся додому.
Політика і депутатська робота
У листопаді 2020 року Олександр Теренчук став депутатом Вінницької міської ради від партії «Слуга народу». Безпартійний, підприємець, людина з вищою освітою. Увійшов до постійної комісії з питань освіти, культури, молоді, фізичної культури і спорту. Для багатьох це стало несподіванкою. Гуморист у раді? Але Теренчук підійшов до справи серйозно.
Прийом громадян — перший і третій четвер місяця. Телефон і електронна пошта відкриті. Він не робить гучних заяв, але системно займається питаннями молоді та спорту. Особливо близька йому тема брейкінгу. Сам очолює (поки що неофіційно) обласну федерацію. Під його керівництвом вінницька команда вигравала чемпіонати України, а окремі спортсмени входили в топ-4 країни. Один із вихованців навіть здобув бронзу на Всесвітніх шкільних іграх.
Син Тимур теж танцює брейк. У свої чотирнадцять років уже входить до вісімки найкращих в Україні у віковій категорії. Батько підтримує, але не тисне. Саме так, як колись підтримували його самого в легкій атлетиці.
Особисте життя: сім’я, розлучення і новий етап
Сімнадцять років разом зі Світланою. Вона — дизайнерка, художниця, жінка, яка шила костюми для виступів чоловіка й створювала власний бренд. Син Тимур народився 29 травня 2010 року. Олександр завжди підкреслював: дитина — спільна відповідальність, навіть якщо через гастролі він часто відсутній.
Наприкінці лютого 2025 року стало відомо про розлучення. Ініціатором виступила Світлана. У суді причиною назвали «не зійшлися характерами». Шлюб офіційно розірвали 31 березня 2025 року в Літинському районному суді. Син залишився з матір’ю, але батько продовжує активно брати участь у вихованні. Олександр публічно дякував колишній дружині за роки спільного життя й підкреслював, що романів і «дівчат зліва-справа» у нього немає.
Після розлучення він зосередився на роботі, синові та волонтерстві. У соцмережах звучить спокійно й зріло: «Перезавантаження пройшло. Арбайтен».
Благодійність під час війни
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр залишився в Україні. Благодійні концерти для військових у Костянтинівці, Бахмуті, Краматорську, Слов’янську. Іноді по два-три виступи на день у напівзруйнованих заводах і спортзалах. Разом із Дмитром Голубєвим і Дмитром Зелінським. Плюс аукціони картин дітей з Миколаєва, Сєвєродонецька, Краматорська. Продаж вишиванки «Юрчика» та футболки з автографами бійців. Кошти йшли на протезування та допомогу медикам.
На весіллях, які він веде, майже завжди є збір на ЗСУ. Це вже стало частиною його фірмового стилю. Не пафосно, а по-людськи: «Хлопці чекають. Давайте допоможемо».
Цікаві факти про Олександра Теренчука
- Колекціонер пивних кухлів. У нього понад сімдесят п’ять штук — від футбольних клубів до бронзових і бамбукових. Окремі полиці вдома.
- Співавтор гімну ФК «Нива» Вінниця. Разом із Олександром Онопрійчуком написав пісню, яку співають на стадіоні.
- Чемпіон району з легкої атлетики 43 рази. І це не перебільшення — офіційні протоколи збереглися.
- Перша роль у КВН — Верка Сердючка. Саме після неї зрозумів, що сцена — це його.
- Відкривав кав’ярню Terentino. У 2020 році. Кава — окрема любов. Карантин і ковід не дали бізнесу розкрутитися, але досвід залишився.
- Мріє написати книгу про регіональні звичаї. Ідеї черпає з розмов із бабусею, яка часто казала: «Синку, ти не так робиш».
Сьогодні Олександр Теренчук — це людина, яка вміє бути смішною на сцені й серйозною за кулісами. Він і далі веде випускні, корпоративи, весілля. І далі підтримує брейкінг. І далі з’являється в ефірах і соцмережах із тією самою теплою вінницькою інтонацією. Біографія Олександра Теренчука — це історія про те, як сільський хлопець із легкою атлетикою в крові перетворив жарти на професію, а професію — на спосіб допомагати своїй країні. І ця історія ще далеко не закінчена.