Савік Шустер зараз живе між Дубаєм та Італією. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року він виїхав з країни і зосередився на медіа-проектах за кордоном, зберігаючи міцні зв’язки з українською аудиторією через YouTube-канал «Shuster online» та гостьові ефіри. У Дубаї журналіст володіє компанією, що займається виробництвом медіаконтенту та інтелектуальною власністю, а в Італії, зокрема у Флоренції та Тоскані, знаходить спокій для роботи та відпочинку. Попри вік понад 73 роки, він не зникає з інформаційного поля — коментує політику, війну та глобальні процеси, іноді з’являючись у спільних стримах з Олесею Бацман.
Ця географія — не просто зміна адреси. Вона відображає еволюцію людини, яка пройшла Афганістан як військовий кореспондент, працювала в російських та українських студіях, а тепер балансує між бізнесом у Перській затоці та європейським стилем життя. Шустер зберігає посвідку на проживання в Україні та громадянство Канади й Італії, тому формально залишається пов’язаним з Києвом, хоча фізично проводить там менше часу.
Його голос у прямому ефірі колись змушував політиків нервувати, а глядачів — не відриватися від екранів. Сьогодні той самий голос лунає з-за кордону, але не втрачає сили. У 2025–2026 роках він запустив нову медіаплатформу для глибокого аналізу подій в Україні та Європі, яка отримала підтримку міжнародних фондів. Це не просто повернення до ефіру — це адаптація до цифрової ери, де студія може бути будь-де, а аудиторія — глобальною.
Шлях до еміграції: від київських студій до закордонних проєктів
Шустер приїхав в Україну на початку 2000-х і швидко став одним із найвпливовіших телеведучих. Його ток-шоу «Шустер Live» та «Свобода слова Савіка Шустера» на каналах «Україна» та «Україна 24» перетворилися на майданчики для гострих дискусій. Політики боялися студії, бо там падали маски, а глядачі отримували можливість чути різні точки зору в прямому ефірі. У 2016–2017 роках він навіть запускав власний кабельний канал 3S.tv разом із партнером Павлом Єлізаровим, але той проєкт закрився через фінансові труднощі.
Повномасштабна війна 2022 року стала переломним моментом. Шустер виїхав з України, як і багато журналістів та медійників. Спочатку з’явилися чутки про заборону в’їзду, але згодом стало зрозуміло: він просто обрав безпеку для себе та близьких. У інтерв’ю Олесі Бацман він прямо говорив, що частково перебуває в Дубаї вже близько шести років — там зручніше вести бізнес, пов’язаний з інтелектуальною власністю та виробництвом контенту. Італія приваблює спокоєм, виноградниками Тоскани та можливістю жити в європейському ритмі.
Цей переїзд не означає відриву від України. Шустер продовжує коментувати події, виступати на конференціях і підтримувати українську журналістику. У березні 2026 року він публічно визнав, що чотири роки тому Юрій Бутусов був правий, коли в ефірі вдарив Нестора Шуфрича. Тоді, у перші дні вторгнення, Шустер дорікав Бутусову за порушення етики, але з відстані часу переглянув позицію: «Той день уже не був мирним днем по-справжньому». Такі визнання показують його здатність до рефлексії — якість, рідкісну для медійного середовища.
Сьогоднішнє життя: бізнес у Дубаї та спокій Італії
У Дубаї Шустер керує компанією, яка виробляє медіапроєкти для різних ринків. Це не просто офіс — це платформа для продажу та створення контенту в умовах, де податки нижчі, а інфраструктура сучасніша. Журналіст не приховує: робота там складніша, ніж раніше, через глобальну конкуренцію та економічні виклики, але саме це тримає його в тонусі.
В Італії, у Флоренції чи Тоскані, він знаходить баланс. Тут можна прогулятися серед оливкових гаїв, насолодитися місцевою кухнею та подумати над новими ідеями без постійного шуму київських студій. Контраст між спекотним Дубаєм і м’яким європейським кліматом відображає внутрішній стан людини, яка пережила кілька країн і епох.
Вік 73+ роки не стає перешкодою. Шустер активно виступає на форумах, веде освітні програми для молодих журналістів і пропагує ідею безумовного базового доходу — тему, яку він розвиває вже багато років. Його енергія залишається такою ж, як у часи афганських репортажів чи перших українських ток-шоу.
Медіа-діяльність у 2025–2026: YouTube, стрими та нова платформа
Головний майданчик Шустера сьогодні — YouTube-канал «Shuster online». Там регулярно з’являються випуски «Свободи слова», де він обговорює війну, російську політику, глобальні тенденції та українські реалії. Канал набрав сотні тисяч підписників і зберігає лояльну аудиторію, яка цінує його стиль: жорсткі питання, глибокий аналіз і відсутність цензури.
У 2025 році він часто з’являвся в спільних стримах з Олесею Бацман — розмови про Росію як «картель», прогнози на майбутнє, оцінка дій західних лідерів. На початку 2026 року Шустер оголосив про запуск нової медіаплатформи, орієнтованої на детальний розбір політичних процесів в Україні та Європі. Проєкт отримав підтримку міжнародних фондів, що дозволило розширити команду та вийти на нові ринки.
Це не просто продовження старого формату. Це еволюція: від великої телевізійної студії до гнучкої цифрової платформи, де головне — якість контенту, а не ефірний час. Шустер навчив українську аудиторію сперечатися по суті, вимагати відповідей від влади та не боятися складних тем. Сьогодні він переносить цей досвід у новий формат.
Особисте життя та погляди: від футболу до базового доходу
Шустер рідко говорить про особисте. Відомо, що в нього є син Стефано, який працює фінансистом у Лондоні. Перша дружина — італійка, з якою він прожив багато років. Були й інші стосунки, зокрема з Ольгою Невською, яка переїхала з Москви до Києва заради нього, але до весілля справа не дійшла. Журналіст завжди намагався відокремлювати роботу від приватного життя.
Його погляди формувалися через десятиліття репортерської роботи. Афганістан, Росія, Україна — кожна країна додавала шарів розуміння влади, пропаганди та людської природи. Сьогодні Шустер активно підтримує ідею безумовного базового доходу як спосіб зменшити нерівність у світі, що швидко змінюється через технології та війни. Він вважає, що Україна має шанс стати прикладом для інших країн у питаннях свободи слова та стійкості.
Цікаві факти про Савіка Шустера
Савік Шустер народився 1952 року у Вільнюсі як Шевель Шустеріс. У 19 років емігрував з батьками до Канади, де вивчав медицину, але обрав журналістику. Працював військовим кореспондентом в Афганістані, знімав для німецьких та італійських видань. У Росії вів популярні шоу, поки не переїхав до України.
У 2012 році отримав звання Заслуженого журналіста України. Його ток-шоу вчили країну чесно сперечатися — іноді з криками, іноді з глибокими аргументами. У 2026 році він у 73 роки запускає нові проєкти, доводячи, що вік — не межа для активної роботи.
Шустер — один із небагатьох, хто пройшов шлях від радянського Вільнюса через афганські траншеї, московські студії та київські ефіри до Дубая та Флоренції. Його компанія в ОАЕ займається не тільки телебаченням, а й інтелектуальною власністю — сферою, де правила диктує глобальний ринок.
У березні 2026 року він публічно переглянув свою позицію щодо інциденту з Бутусовим і Шуфричем чотирирічної давності. Це рідкісний приклад публічного визнання помилки в медіасередовищі.
Чому Шустер досі важливий для України
Навіть за кордоном Шустер залишається символом певного стилю журналістики — жорсткої, незалежної, орієнтованої на діалог. Його шоу сформували ціле покоління глядачів, які навчилися не просто слухати, а аналізувати. Сьогодні, коли медіа-простір фрагментується на YouTube, Telegram та TikTok, досвід Шустера стає особливо цінним: як зберігати глибину розмови в епоху коротких роликів.
Він не зникає і не мовчить. Його коментарі про Росію, Захід та українські реалії з’являються регулярно. Нова медіаплатформа 2026 року — це спроба адаптувати класичний формат до нових умов. Для України, яка продовжує боротися за інформаційний простір, такі голоси залишаються важливими орієнтирами.
Шустер досі любить футбол, ностальгує за живими студіями і вірить у силу чесного слова. Його життя між Дубаєм та Італією — не втеча, а нова глава, де досвід минулого працює на майбутнє. А українська аудиторія, яка досі слідкує за його ефірами, отримує нагадування: справжня журналістика не залежить від географії, а від внутрішнього стрижня.