Світлана Тарабарова разом із режисером Олексієм Бондарем виховує сина Івана, доньок Марію та Поліну. Станом на червень 2026 року Івану майже вісім років, Марії — п’ять з половиною, а Поліні — три. Родина живе в одноповерховому будинку під Києвом площею 160 квадратних метрів, де дитяча кімната займає найбільше простору — цілих 30 квадратів. Діти часто з’являються в її публічних історіях: у спільних піжамах прикрашають ялинку, ліплять сніжки на засніженому подвір’ї чи допомагають мамі пекти пиріг.
Тарабарова не вивозить малюків за кордон, навіть у найскладніші періоди. Натомість подружжя створило вдома безпечний простір, де сміх і затишок перемагають зовнішні загрози. Її материнство не просто доповнює творчість — воно стає її головним джерелом сили та натхнення. Альбом «23:25» вийшов у день, коли годинник зафіксував час народження сина. Дитячий альбом 2023 року та пісня «Я і Ти» для UNICEF з’явилися вже після народження всіх трьох дітей.
Кожен день у цій родині — це баланс між студійними записами, концертами та простим сімейним ритуалом: почитати книжку перед сном, коли всі троє малюків притуляються до мами.
Народження малюків і творчі віхи, що переплітаються з материнством
9 вересня 2018 року в житті Світлани Тарабарової та Олексія Бондаря з’явився Іван. Ця дата назавжди вплелася в її дискографію — альбом «23:25» вийшов 11 жовтня того ж року як музичний фільм тривалістю 38 хвилин. Назва альбому — точний час народження сина. Кожна композиція ніби дихає новим етапом життя: радістю, тривогою та безмежною любов’ю.
23 вересня 2020 року народилася Марія. Саме тоді Тарабарова стала героїнею реаліті-шоу «Декрет вже не секрет» на каналі М1. Камери показували не ідеальну картинку, а реальну вагітність, втому останніх місяців і перші кроки материнства з двома дітьми. Глядачі бачили, як співачка поєднує репетиції з доглядом за малюками.
19 квітня 2023 року з’явилася Поліна. До того часу в творчому доробку вже був повноцінний «Дитячий альбом». Пісні з нього звучать просто і щиро — про дружбу, сонце та маленькі радощі. Тарабарова тричі ставала музичною продюсеркою Національного відбору на Дитяче Євробачення. Вона пише пісні для юних виконавців і сама бере участь у руханках для дітей разом з UNICEF.
Таке переплетення кар’єри та батьківства не випадкове. Вона виросла в багатодітній родині в Херсоні, де мама працювала вихователькою в садочку, а батько — на заводі. Цей досвід сформував її ставлення до дітей як до головної цінності, навколо якої все інше вибудовується.
Кожен малюк — окрема історія в великій родинній симфонії
Іван — старший, йому майже вісім. Він уже встиг стати тихою опорою для молодших сестер. Батьки часто беруть дітей на роботу: Марія буває на всіх концертах мами в Києві та області. Дівчинка спостерігає за сценою, вчиться триматися впевнено й відчуває, що мамина музика — це частина їхнього спільного світу.
Марія, якій п’ять з половиною, — справжня маленька помічниця. Вона з Поліною допомагає мамі на кухні, коли та швидко готує вечерю на електричній плиті. У родині все влаштовано так, щоб діти відчували себе потрібними, а не просто «під наглядом».
Поліна, найменша, ще тільки відкриває світ. Їй три роки, і саме для неї, як і для старших, батьки облаштували найбільшу кімнату в домі. Там стоять полиці з книгами, м’які килими та місце для ігор. Діти не мають планшетів чи власних телефонів. Мультики дивляться дуже обмежено. Натомість вечорами вся родина збирається біля великої бібліотеки.
Будинок під Києвом: скло, світло та металева капсула безпеки
Будинок без підвалу, з великими скляними елементами. Після початку повномасштабної війни стало зрозуміло: потрібне надійне місце для дітей. У першій рік війни подружжя обклеїло вікна броньованою плівкою. Потім перетворило внутрішню комору на укриття.
Чоловік намалював схему: «30 метрів металу сюди, 30 метрів туди — як маленька коробка. Якщо зверху придавить, ти залишаєшся всередині, і тебе не розчавить». Спеціальні металеві капсули-ліжка виготовили на замовлення та перевірили фахівці.
Тепер ця кімната служить не лише під час тривог. Діти граються там навіть у спокійні дні. Коли ночі стають лячними, вся родина перебирається туди спати. Психологічно простіше бути разом у цьому захищеному просторі. Металеві стіни стають не холодними перешкодами, а обіймами, що зберігають тепло сімейного вогнища.
Принципи виховання: пріоритет дітям, книги замість екранів
Дитяча кімната — найбільша в будинку. Це свідомий вибір. Тарабарова неодноразово підкреслює: діти для них завжди в пріоритеті. Навіть коли графік концертів щільний, малюки часто їздять з батьками. Вони бачать, як мама виходить на сцену, як народжується музика, і це стає для них природною частиною життя.
Немає планшетів і телефонів у дітей. Мультики — дуже мінімально. Натомість велика бібліотека та традиція читати перед сном. Книги стають вікном у безпечні світи, де можна забути про зовнішні тривоги хоча б на годину. Спільне читання зміцнює зв’язок між батьками та дітьми сильніше за будь-які гаджети.
У домі є одна помічниця, яка іноді скаржиться, що з такою родиною важко впоратися. Але саме так і має бути в живому домі з трьома малюками: сліди від ігор, запах свіжої випічки, голоси, що перегукуються по кімнатах.
Тарабарова зізнається, що їй самій потрібно більше спати. Відсутність нормального сну б’є по нервовій системі, і тоді важче бути витривалою. Тому родина цінує тихі вечори та ритуали, що дають відновлення.
Сімейні ритуали та маленькі радості, які стають опорою
Зима 2026 року подарувала родині багато снігу. Тарабарова викладала в мережу відео, як діти граються на подвір’ї з санчатами, а потім усі разом печуть пиріг. Доньки активно допомагають: вимішують тісто, посипають начинку. Це не просто забава — це передача навичок і створення спогадів, які залишаться на все життя.
Святкові фото в однакових червоних піжамах стали справжнім сімейним брендом. Ялинка, прикрашена спільними зусиллями, пахне мандаринами та anticipation. У такі моменти війна ніби відступає за вікно, а дім наповнюється світлом і сміхом.
Тарабарова часто говорить про те, як важливо зберігати нормальність для дітей навіть у найскладніші часи. Прості ритуали — читання, спільна кухня, прогулянки — стають актом тихого опору хаосу. Вони дають дітям відчуття стабільності, яке потім допоможе їм вирости впевненими людьми.
Поради Світлани Тарабарової батькам, які шукають баланс
- Діти — головний пріоритет, навіть коли графік шалений. Виділіть найбільшу кімнату під дитячий простір. Нехай там буде багато місця для ігор, книжок і спільного часу. Це сигнал: «Ви для нас найважливіші».
- Обмежуйте екрани, заповнюйте життя живими враженнями. Без планшетів і телефонів діти більше читають, грають разом і спілкуються. Вечірнє читання перед сном стає ритуалом, що зміцнює емоційний зв’язок сильніше за будь-який мультфільм.
- Беріть дітей із собою, коли це можливо. Концерти, репетиції, поїздки на роботу — нехай малюки бачать, чим займаються батьки. Це виховує повагу до праці та дає відчуття єдності родини.
- Створюйте безпечний простір навіть у складні часи. Не обов’язково металеві капсули — достатньо затишного куточка, де можна сховатися разом під час тривоги. Головне — бути поряд і відчувати один одного.
- Дозволяйте дітям допомагати по дому. Пекти пиріг, прибирати зі столу, брати участь у сімейних справах — це не навантаження, а спосіб відчути себе потрібним і навчитися відповідальності через гру.
- Слідкуйте за власним ресурсом. Якщо ви виснажені — діти це відчувають. Нормальний сон, короткі паузи та чесне визнання «мені потрібно відновитися» — це теж приклад для малюків.
«Діти для нас завжди були в пріоритеті», — саме так Тарабарова формулює головне правило свого материнства. І це правило працює: троє малюків ростуть у домі, де музика, любов і турбота звучать в унісон.
Родина Тарабарової продовжує жити, творити та виховувати дітей у реаліях сьогодення. Їхній дім — це не просто стіни з укриттям. Це місце, де три маленькі серця б’ються в ритмі маминих пісень, а кожна нова сторінка книжки перед сном стає ще одним кроком у велике спільне майбутнє.